Рішення № 19217031, 31.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

31.10.2011Справа №5002-18/3553-2011 за позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (95013, м. Сімферополь, вул. Міллера ,4)

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 898,18 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_2 представник, довіреність 09.09.2009 року

Від відповідача не зявився

Суть спору: Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в АР Крим (далі - позивач) звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача борг за договором № ЯЛ-08-2643 від 10.01.2011 у сумі 898,18 грн., у тому числі: основний борг 842,14 грн., інфляційні збитки 45,49 грн., відсотків річних 10,55 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 625, 903 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 10.01.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір № ЯЛ-08-2643, згідно з умовами якого позивач надавав охоронні послуги відповідачеві стосовно магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач у порушення пункту 3.2 договору не здійснював своєчасно і у повному обсязі оплату наданих охоронних послуг, в результаті чого за ним рахується заборгованість у сумі 842,14 грн. Несплата відповідачем такої суми у добровільному порядку стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення коштів у примусовому порядку.

12.09.2011 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення с троків позовної давності, яке було залучено судом до матеріалів справи.

15.09.2011 року на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк, у звязку з відпусткою представника. Суд задовольнив таке клопотання.

У судовому засіданні 17.10.2011 року представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи, з урахуванням положень ст. 69 ГПК України, суд вважав можливим продовжити строк розгляду справи та задовольнив клопотання позивача.

31.10.2011 у судовому засіданні представник позивача надав суду розрахунок суми позову.

Суд залучає такий розрахунок до матеріалів справи.

Представник відповідача у судові засідання чотири рази не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 між Управлінням Державної служби охорони при МВС України в АР Крим (виконавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено договір ЯЛ 08-2643 на централізовану охорону майна на обєкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 2.1 договору, за цим договором замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснювати охорону майна замовника на обєкті та технічне обслуговування сигналізації на цьому обєкті.

Охорона майна, що знаходиться на обєкті, та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на цьому обєкті, здійснюється виконавцем на обєктах, перелік, адреси, кількість умовних установок сигналізації, дні та періоди часу охорони майна яких зазначені у дислокації обєктів (додаток № 1 до договору), що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що вартість послуг, що надаються виконавцем за цим договором на кожний окремий календарний місяць (період)розраховується сторонами відповідно до тарифів, кількості днів та годин періодів часу охорони майна у відповідні дні цього місяця (період) та кількості умовних установок сигналізації, які зазначені у дислокації обєктів, розрахунку вартості послуг, що надаються, та протоколі узгодження ціни (додатки №№ 1, 2, 3 до договору).

Оплата за послуги, що надаються виконавцем, здійснюється замовником щомісячно на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця на пізніше 15 числа кожного місяця за цей місяць або протягом 5 робочих днів з моменту надання виконавцем рахунку на оплату послуг.

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачеві рахунки від 19.01.2011 на суму 386,36 грн., 01.02.2011 на суму 497,37 грн. та 01.03.2011 на суму 544,41 грн. (копії таких рахунків знаходяться у матеріалах справи).

Сторонами були підписані Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень 2011 року, за лютий 2011 року та за березень 2011 року на загальну суму 1428,14 грн.

Відповідач частково сплатив кошти за надані послуги з охорони майна у сумах 300,00 грн. та 286,00 грн. Доказів оплати коштів у сумі 842,14 грн. за послуги, надані з охорони майна за період з січня 2011 року по березень 2011 року включно відповідачем суду не представлено.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів у розмірі 842,14 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 842,14 грн. підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 10,55 грн. та 45,49 грн. інфляційної суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2 договору, оплата за послуги, що надаються виконавцем, здійснюється замовником щомісячно на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця на пізніше 15 числа кожного місяця за цей місяць або протягом 5 робочих днів з моменту надання виконавцем рахунку на оплату послуг.

Позивач виставляв відповідачеві рахунки від 19.01.2011 на суму 386,36 грн., 01.02.2011 на суму 497,37 грн. та 01.03.20111 на суму 544,41 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної суми і 3% річних, викладений у розрахунку суми позов, наданому позивачем у судовому засіданні 31.10.2011, суд знаходить його вірним. У звязку із чим з відповідача підлягає стягненню інфляційна сума у розмірі 40,65 грн. та 3% річних у сумі 10,22 грн. У частині позовних вимог про стягнення інфляційної суми у розмірі 4,84 грн. та 3% річних у сумі 0,33 грн. суд у позові відмовляє, у звязку з безпідставністю нарахування таких сум позивачем.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

31.10.2011 у судовому засіданні судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у повному обсязі та підписано суддею 01.11.2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при МВС України в АР Крим (95013, м. Сімферополь вул. Міллера, 4; код ЄДПРОУ 08596943, банківські реквізити суду не відомі) суму боргу у розмірі 842,14 грн.; інфляційну суму у розмірі 40,65 грн.; 3% річних у сумі 10,22 грн.; 101,41 грн. державного мита та 234,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У частині стягнення 3% річних у сумі 0,33 грн. та інфляційної суми у розмірі 4,84 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.