Рішення № 19216918, 24.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2011Справа №5002-28/3105-2011 За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (03150, м. Київ, вул. Горького, б. 51; 02154, м. Київ, Русановський бульвар, б. 8; ОСОБА_1 (представник позивача) 99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бреста, б. 27, кв. 4).

До відповідача Дочірнього підприємства «Спеціалізоване будівельне управління № 4» ПАТ «Кримбуд» (95017, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41).

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД» (95000, м. Сімферополь, б-р Леніна, б. 12; 95022, м. Сімферополь, вул. Дерюгіної, б. 4).

Про стягнення 5956,97 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність № 24937/4 від 27.12.2010 р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи ОСОБА_2 - представник, довіреність від 22.08.2011 р.

Суть спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД» про стягнення коштів в розмірі понесених витрат 5956,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 1166, 1172, 1188, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідно до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодував шкоду, заподіяну скоєнням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія автомобіля відповідача.

22 серпня 2011 р. від відповідача надійшла заява про заміну неналежного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД» на належного Дочірнє підприємство «Спеціалізоване будівельне управління № 4» ПАТ «Кримбуд».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.08.2011р. розгляд справи розпочато заново, замінено неналежного відповідача ТОВ «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД» на належного Дочірнє підприємство «Спеціалізоване будівельне управління № 4» ПАТ «Кримбуд», а також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД».

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2007 року у м. Сімферополі на перехресті вул. Севастопольська Трубаченко відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3, який керував автомобілем КАМАЗ-5410 державний номер НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4

Відповідно до Довідки за фактом дорожньо-транспортної пригоди ГУ МВС України в АР Крим (а. с. 21), ДТП відбулось внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог п.п.10.1, 10.4, 10.5 Правил Дорожнього руху України.

Білогірським районним судом АР Крим розглянуто адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

07 грудня 2007р. за результатами даного розгляду у справі № 3-8362/07 судом винесено постанову (а. с. 22), відповідно до якої суд дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_3 у скоєнні правопорушення порушенні правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постанова набрала законної сили.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Як вбачається з висновку автотоварознавчого дослідження № 31-1414 від 14.12.2007р. (а. с. 23-32), вартість ремонту автомобілю ВАЗ-21099 державний номер НОМЕР_2 в результаті пошкоджень при ДТП складає 8083,96 грн., а матеріальна шкода, завдана власнику автомобілю ВАЗ-21099 державний номер НОМЕР_2 в результаті пошкоджень при ДТП складає 7028,36 грн.

Зазначена шкода особисто винною у ДТП особою не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля - ОСОБА_4 через свого представника за довіреністю ОСОБА_5 з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою (а. с. 19).

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 41 Закону України від 01.07.2004, № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 4 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

24 липня 2008р. позивачем видано наказ № 1509 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_5», яким, відповідно до приписів ст. 41 Закону та з урахуванням довідки № 1 від 10.07.2008р. про розмір шкоди (а. с. 34), наказано фінансовому управлінню сплатити на рахунок ОСОБА_5 суму у розмірі 5856,97 грн. без врахування ПДВ за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

28 липня 2008р. платіжним дорученням № 1550 (а. с. 35) позивач перерахував ОСОБА_5 суму у розмірі 5856,97 грн.

Крім того, позивачем додатково сплачено витрати на послуги аварійного комісару в розмірі 100,00 грн., що вбачається з виставленого рахунку № 19-м від 20.05.2008р. та платіжного доручення № 1408 від 14.07.2008р. (а. с. 36, 37).

27 травня 2011р. позивач направив ТОВ «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД», як власнику автомобіля КАМАЗ 5410 державний номер НОМЕР_1, претензію про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з проведенням регламентованої страхової виплати.

Оскільки позивачу не було відшкодовано суму витрат у розмірі 5956,97 грн., останній звернувся до господарського суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

01 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД» (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Спеціалізоване будівельне управління № 4» Публічного акціонерного товариства «Кримбуд» (орендар) укладено договір оренди транспортного засобу (а. с. 65-67).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець зобовязується передати орендарю у тимчасове користування, а орендар зобовязується прийняти автомобіль КАМАЗ 54329, модель 5410, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску1991, колір червоний.

Пунктом 7.5. договору оренди транспортного засобу встановлено, що даний договір може бути пролонговано за згодою сторін на той же строк та на тих самих умовах, зазначених у договорі, автоматично у випадку відсутності заяви про розірвання за місяць до закінчення дії договору.

Представник ТОВ «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД» пояснив, що станом на 22 серпня 2011 року заяв про розірвання договору оренди транспортного засобу не надходило, у звязку з чим, договір є дійсним.

Відповідно до п. 5.3 договору, шкода, завдана обєктом підвищеної небезпеки автомобілем з вини орендаря - ДП «Спеціалізоване будівельне управління № 4» ПАТ «Кримбуд», відшкодовується орендарем.

02 січня 2007р. сторонами за договором оренди транспортного засобу підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі (а. с. 68), в якому зафіксовано факт передачі ДП «Спеціалізоване будівельне управління № 4» ПАТ «Кримбуд» автомобіля КАМАЗ 54329, реєстраційний номер НОМЕР_1. Наявність правовідносин за договором оренди транспортного засобу підтверджується також касовим ордером № 02 (а. с. 72)

Крім того, представник ТОВ «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД» надав довідку (а. с.69), відповідно до якої фізична особа Єжов Леонід Миколайович ніколи не був працівником товариства, що свідчить про відсутність доказів наявності вини ТОВ «Торгівельний будинок «Міленіум» ЛТД» щодо завдання шкоди позивачу.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що належним відповідачем по справі є ДП «Спеціалізоване будівельне управління № 4» ПАТ «Кримбуд».

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, відповідно до абзаців 7. 8 п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» Вищим господарським судом України зауважено, що вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. У разі випадкового заподіяння шкоди, тобто коли зіткнення транспортних засобів є наслідком випадкового збігу обставин, збитки несе потерпілий, оскільки відсутні правові підстави для покладання відповідальності на іншу сторону.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, якщо позивач виплатив суму коштів на відшкодування шкоди, завданої скоєнням ДТП, то до нього, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, позов в частині стягнення суми коштів в розмірі 5 956,97 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 500,00 витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат, зокрема, віднесено оплату послуг адвоката, повязаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Так, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України (ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»).

Повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Позивач надав суду контракт про надання правової допомоги від 01.04.2009р. (а. с. 11-12), укладений між Моторним (транспортним) страховим бюро України (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець), свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (а. с. 13), свідоцтво про сплату єдиного податку (а. с. 10), диплом (реєстраційний номер НОМЕР_2 від 17.07.2004р. (а. с. 15).

Як свідчать матеріали справи та вбачається з контракту про надання правової допомоги від 01.04.2009р., виконавцем за контрактом виступає ФОП ОСОБА_1, який не є адвокатом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосовування приписів ст. 44 та 49 ГПК України, у з вязку з чим, позовні вимоги про стягнення 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Проте, суду не надано доказів відсутності вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, за результатами якої позивачем понесені витрати по відшкодуванню завданої відповідачем майнової шкоди, що підлягає стягненню в порядку регресу, а також не надано доказів сплати вказаної суми відповідачем, у звязку з чим, вимоги позивача в частині стягнення 5956,97 грн. суд визнає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 24.10.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 31.10.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Спеціалізоване будівельне управління № 4» ПАТ «Кримбуд» (95017, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41, код ЄДРПО України 02132875) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (03150, м. Київ, вул. Горького, б. 51, код ЄДРПО України 21647131) кошти в розмірі понесених витрат 5956,97 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.