Рішення № 19216902, 18.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2011Справа №5002-1/4218-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Країна відпочинку», (95403, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 1),

до відповідачів:

1.Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада», (95022, Україна, Ар Крим, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211а),

2.Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», (95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11),

про визнання права власності та спонукання до реєстрації права власності,

Суддя Ковтун Л.О.

представники:

від позивача ОСОБА_1 представник, дов. від 16.10.2011р.,

від відповідача не зявився, повідомлені належним чином,

від третьої особи не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Країна відпочинку» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада» про визнання права власності на торгово-сервісний центр літер «№42» загальною площею 916,1кв.м., який розташований за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211а. Також, позивач просить зобовязати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати за позивачем право власності на вищезгадане майно.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статті 392 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем оспорюється право власності товариства на спірне майно.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, направив клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.10.2011р. у звязку із наявністю заявлених вимог до КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», останнє виключено зі складу третіх осіб та залучено до участі у справі іншим відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2010р. між Закритим акціонерним товариством «Крим-Лада» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Країна відпочинку» укладений договір про співпрацю по будівництву та експлуатації нежитлових приміщень, (далі-договір, аркуш справи 12-13).

Так, за умовами вказаного договору сторони домовились здійснювати взаємні послуги по будівництву нежитлових обєктів, а саме: торгово-сервісного центру, приблизної площі 920 кв.м. на земельній ділянці площею 0,274га, яка є у постійному користуванні Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада».

Згідно пункту 3 договору, товариство «Крим-Лада» зобовязано надати земельну ділянку площею 0,274га, що знаходиться у його постійному користуванні, згідно держаного акту на право власності, та здійснювати фінансування в розмірі 30% від суми зазначеної у кошторису по будівництву торгово-сервісного центру.

В свою чергу, товариство «Країна відпочинку» зобовязано здійснювати фінансування в розмірі 70% від суми зазначеної у кошторису по будівництву торгово-сервісного центру.

Відповідно пункту 4 договору, право власності на обєкт належить сторонам договору, знаходиться у їх спільній частковій власності, де розмір частки товариства «Крим-Лада» складає 30%, а розмір частки товариства «Країна відпочинку» складає 70%.

У розділі 2 сторони також обумовили строк закінчення робіт, а саме 01.06.2011р.

Як зазначає позивач, 100% будівельних робіт здійснювалось за кошти товариства «Країна відпочинку». В свою чергу, товариство «Крим-Лада» за час будівництва обєкту своїх зобовязань не виконало.

За наявними у матеріалах справи даних технічної інвентаризації, за якими на земельній ділянці площею 0,274га, розташованої по пр. Перемоги, 211а, що знаходиться у постійному користуванні товариства «Крим-Лада» за кошти товариства «Країна відпочинку» збудований торгово-сервісний центр літер «№42» загальною площею 916,1кв.м.

Згідно пункту 5.5 договору, якщо одна із сторін не виконує свої зобовязання за договором в повному обсязі, то право власності на обєкт виникає за стороною, яка фактично виконала вимоги договору.

Товариство «Країна відпочинку» неодноразово зверталось до товариства «Крим-Лада» щодо оформлення права власності на торгово-сервісний центр літер «№42» загальною площею 916,1 кв.м., який розташований за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211а за товариством «Країна відпочинку».

Внаслідок перешкоджання відповідачем у оформленні за товариством «Країна відпочинку» права власності на спірне майно, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 193 ГК України визначає, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 133 ГК України основу правового режиму майна субєктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Діючим законодавством передбачено, що право власності на нерухоме майно (житлові будинки, споруди та інше) набувається або з моменту закінчення будівництва, або з моменту вводу нерухомого майна в експлуатацію, якщо договором або законом передбачений ввід нерухомого майна в експлуатацію, або з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно, якщо право власності відповідно з законом повинно реєструватись.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Тому право власності на нерухоме майно може бути лише з моменту державної реєстрації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено будівництво спірного обєкту за власні кошти, при цьому у пункті 5.5 договору чітко передбачено, що в разі якщо одна із сторін не виконує свої зобовязання за договором в повному обсязі, то право власності на обєкт виникає за стороною, яка фактично виконала вимоги договору.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України захист прав та інтересів субєктів господарювання може здійснюватися судом, у тому числі й шляхом визнання цих прав.

Зазначена норма кореспондується із приписами статті 392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Рішення суду про визнання права власності відповідно до додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 7\5 від 07.02.2002 р. із змінами та доповненнями (п. 10 додатку переліку) відноситься до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідні положення містяться і у ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Також, суд приходить до висновку, що відсутність реєстрації прав власності на зазначене майно тягне порушення прав позивача відносно володіння, розпорядження, користування майном.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

За таких обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до ст. 84 ГПК України 24.10.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Країна відпочинку», (95403, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 1; ідентифікаційний код у ЄДРПО України 35983239) право власності на торгово-сервісний центр літер «№42» загальною площею 916,1кв.м., який розташований за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211а.

Зобовязати Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», (95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Країна відпочинку», (95403, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залізнична, 1; ідентифікаційний код у ЄДРПО України 35983239) право власності на торгово-сервісний центр літер «№42» загальною площею 916,1кв.м., який розташований за адресою: м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211а.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.