Рішення № 19216746, 18.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2011Справа №5002-12/4142-2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», (м. Київ, бул. Шевченко, 18) в особі Кримської філії (м. Сімферополь, вул. О.Невського, 11);

До відповідача: Військової частини А2320 (97578, Сімферопольський район, с. Перевальне)

Про стягнення 1744,86 грн.

Суддя М.М. Іллічов

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 юрисконсульт, довіреність №345 від 30.06.2011 р.;

Від відповідача ОСОБА_2 - представник, довіреність №4593 від 23.12.2010 р.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Кримської філії звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача Військової частини А 2320 про стягнення суми заборгованості за телекомунікаційні послуги у розмірі 1581,76 грн., індексу інфляції у сумі 65,81 грн., 3% річних у сумі 36,71 грн. та пені у сумі 60,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №1014 від 23.03.2007 року, відповідно до умов якого позивач надає телекомунікаційні послуги відповідачу, а відповідач своєчасно оплачує такі послуги. Позивач у повному обсязі виконав свої зобовязання за договором, проте, відповідач не здійснив оплату, у результаті чого за ним у період з 01.11.2010 року до 01.09.2011 року склалась заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позов, яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що відповідно до законодавства відповідач відповідає в межах наявних коштів, що надходять на його рахунок, а у разі їх недостатності, відповідальність за зобовязаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2007 року між Кримською філією ВАТ “Укртелеком”(Підприємство звязку) (позивач) та Військовою частиною А 2320 (Споживач) (відповідач) був укладений договір № 1014 (а.с. 7-9).

Відповідно до пункту 1 вищенаведеного договору предметом договору є надання підприємством звязку послуг електрозвязку, перерахованих у додатку 1, та безплатних послуг, перерахованих у додатку 2.

Оплата та порядок розрахунків передбачені розділом 4 договору, пунктами 4.1,4.2,4.3.4.5, згідно з якими послуги, що надаються підприємством звязку, оплачуються по тарифам, затвердженим відповідно до діючого законодавства. Споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою авансовою та кредитною системою оплати з наданням рахунків. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним звязком здійснюється по постійній (без почасової оплати) або по змінній (з почасовою оплатою) величині, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТЗ. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяті днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного звязку стягується додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Згідно умов договору, а також пункту 5 статті 33 Закону України „Про телекомунікації”, пунктів 51, 61 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 385 від 22.04.1997 р., пунктів 32, 40, 108, 184 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., відповідач своєчасно не провів оплату наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість за період з 01.09.2010 р. по 01.05.2011 р. у розмірі 1581,76 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи довідкою розрахунком від 22.09.2011 р. (а.с. 13).

Позивач направив в адресу відповідача претензію №06/8-175 від 25.07.2011 р. з вимогою погасити заборгованість за період з 01.09.2010 р. по 01.05.2011 р. в сумі 1701,56 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних та уплатити пеню.

Згідно відповіді №1829 від 11.08.2011 р. відповідач повідомив, що є бюджетною неприбутковою організацією та відповідає по своїм зобовязаням в межах коштів, які має на рахунку по відповідним статтям кошторису. Крім того, пояснив, що не може погасити заборгованість, у звязку з арештом розрахункового рахунку державною виконавчою службою Сімферопольського МУЮ АР Крим.

Щодо доводів відповідача про відсутність фінансування, то вони не є підставою для звільнення від цивільної відповідальності . З довідки № 304/08 з ЄДРПОУ вбачається, що військова частина має статус юридичної особи, тож відповідно до ст. 96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем взагалі не спростовувались доводи щодо виникнення зобовязань за договором від 23.03.07 р.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 1581,76 грн. заборгованості за договором про надання послуг електрозвязку № 1014 від 23.03.2007 р., яка склалася за період з 01.09.2010 р. по 01.05.2011 р., через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1581,76 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 65,81 грн. та 36,71 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Військової частини А2320 інфляційних витрат у розмірі 65,81 грн. за період з 01.11.2010 р. по 01.09.2011 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Військової частини А2320 3% річних у розмірі 36,71 грн. за період 21.10.2010 р. по 21.09.2011 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у розмірі 60,58 грн.

Відповідно до п.5.8 договору №1014 від 23.03.2007 року про надання послуг електрозвязку, у разі несплати за надані послуги електрозвязку більш встановлено строку (з 21 числа місяця, що наступає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів за кожну добу затримки відповідно діючого законодавства.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, у частині стягнення 60,58 грн. пені позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до п.5.8 договору №1014 від 23.03.2007 року про надання послуг електрозвязку, не перевищує передбаченого Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 32,33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити

2.Стягнути з Військової частини А 2320 (97578, Сімферопольський район, с. Перевальне, р/р35215012002087 в Головному управлінні держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026 ОКПО 24980339) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18) в особі Кримської філії ПАТ „Укртелеком” (95000, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 11, розрахунковий рахунок 260002257 у КРД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 22236588) 1581,76 грн. боргу, 60,58 грн. пені, 65,81 грн. індексу інфляціЇ, 36,71 грн. 3% річних, 102 грн. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІллічов М.М.