Рішення № 19216658, 25.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

Дата ухвалення
25.10.2011
Номер справи
3794-2011
Номер документу
19216658
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

25.10.2011Справа №5002-32/3794-2011 розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації (м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, 70,ю ідентифікаційний код 25927519).

До відповідача Приватного підприємства «КР Київ» (96211, АР Крим, Роздольненський район, с. Портове, вул. Южна, 18, ідентифікаційний код 33334608).

Про стягнення 23426,70 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, представник, дов. б/н від 01.09.2011р.

Від відповідача не зявився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Головне управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «КР Київ» про стягнення заборгованості за договором №5/2-11 від 11.05.2011р. у сумі 23 426,70 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.03.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 19.09.2011р., від 03.10.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором про надання послуг № 5/2 від 11.05.2011р. в частині надання послуг, якість яких не відповідає медико-технічним умовам Позивача, визначеним в документації конкурсних торгів (Додаток 2 до договору), зокрема, не отримано паспорт на функціонування оздоровчого закладу, тобто порушення пунктів 2.1., 6.3.3. Договору, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення дебіторської заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач, жодного разу, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи . ( а.с. 45-47).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2011 року між Головним управлінням освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації ( Замовник) ( Позивач) та Приватним підприємством «КР Київ» (відповідач) (Учасник) був укладений договір № № 5/2-11 (а.с. 7-10).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Учасник зобовязується у 2011 році надати Замовникові послуги лікувальних закладів, а Замовник прийняти та оплатити послуги.

Оплата проводиться після предявлення Учасником рахунку, що сторони погодили пунктом 4.1.1 Договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем був виставлений рахунок № 01 від 25.05.2011р. на суму 947100, 00 грн. ( а.с. 15).

На виконання умов договору позивач оплатив зазначену в рахунку суму, що підтверджується випискою банку від 30.05.2011р. ( а.с. 21).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязань при наданні послуг Учасник сплачує Замовникові штрафні санкції від вартості невиконаних зобовязань по наданню послуг.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що Учасник повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам: медико-технічним вимогам замовника, зазначених в документації конкурсних торгів, Додаток № 2 до Договору ( а.с. 12-13).

Ненадання відповідачем позивачеві послуг, встановлених умовами договору призвело до того, що додатковою угодою № 1 від 03.06.2011р. договір був достроково розірваний із повним поверненням коштів. ( а.с. 14).

Проте, незважаючи на те, що в обґрунтування позову позивач покладає саме порушення відповідачем умов договору, в частині надання саме якісних послуг, тобто порушення пунктів 2.1., 6.3.3. Договору, позивач розраховує та, відповідно, ідентифікує стягувану суму не як штраф за невиконання зобовязань якій обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а як пеню, - тобто обраховує у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Однак суд не може погодитись із твердженням позивача, щодо несвоєчасного виконання зобовязань при наданні послуг відповідачем, яке б могло призвести до нарахування пені, яку вважає за необхідне стягнути позивач.

Так, як було зазначено вище, сума штрафних санкцій розраховується від вартості невиконаних зобовязань, як то сторони передбачили пунктом 7.2 Договору.

Позивач нараховує цю вартість з врахуванням заїзду 1 зміни. ( а.с. 38).

Проте, як вбачається з Кошторису фінансування ( а.с. 37), 1 зміна повинна була заїхати 03.06, тоді як 03.06.2011р. сторонами договір вже був достроково розірваний.

Тобто з 03.06.2011р. у відповідача вже було відсутнє зобовязання виконувати обовязки за розірваним договором, а отже й не можна твердити й про прострочення виконання обовязків, які станом на їх початок, що мався на увазі в договорі, вже не існували.

Так дійсно, у відповідності до вимог діючого законодавства, відповідач повинний був повернути позивачеві безпідставно отримані грошові кошти, що й було ним здійснено, як то вбачається з матеріалів справи. Проте нарахування штрафних санкцій - пені, за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, є безпідставним та незаконним.

Як зазначалося вище, позивач вважає, що відповідачем порушено пункти 2.1. та 6.3.3. Договору, тобто, відповідач не надав йому послуги, якість яких відповідала би медико-технічним вимогам замовника, зазначених в документації конкурсних торгів (Додаток №2 до Договору).

Проте, як вбачається з Медико-технічних вимог до Договору №5/2 від 11.05.2011р. (Додаток №2), жодний з пунктів наведеного додатку не містить вимоги щодо обовязкової наявності у відповідача паспорту на відкриття та функціонування оздоровчого закладу, на відсутність якого посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в частині порушення умов договору, а саме пунктів 2.1. та 6.3.3. Договору.

При цьому суд не ставить під сумнів необхідність зазначеного документу для повноцінного функціонування рекреаційного закладу, проте і не може погодитись із позивачем, щодо наявності порушень договору відповідачем, у в звязку із тим що чіткий перелік медико-технічних вимог (додаток 2 до договору) не містить зазначеного документу.

Також слід звернути увагу на безпідставність ідентифікації представником позивача термінів сертифікат на послуги харчування та проживання дітей, наявність яких визначена обовязковою пунктом 1 Додатку №2 до Договору, із Паспортом на відкриття та функціонування оздоровчого закладу, на відсутність якого посилається позивач, як на підставу порушення умов договору відповідачем.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України «Про туризм» дитячі оздоровчі заклади можуть бути учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, а саме: надавати послуги з розміщення та харчування.

Зазначені послуги підлягають обов'язковій сертифікації на відповідність вимогам безпеки. Це підтверджується листами державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства про надання роз'яснень № 3722 від 03.06.2004 p.; № 1689 від 23.02.2009 p., листом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 8501-4-7/18 від 25.09.2006 p.).

У відповідності до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, який затверджено наказом Держпоживстандарту України від 01.02.2005 р. за № 28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 р. за № 466/10746 «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», сертифікації підлягають послуги короткотермінового проживання відносно безпеки для життя і здоров я дітей, охорони навколишнього середовища та послуги харчування у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, Паспорт на відкриття та функціонування оздоровчого закладу, це документ, який отримується незалежно від зазначених сертифікатів. У відповідності до Типового положення про дитячий оздоровчий заклад, затвердженого наказом Держкомсімії та молоді від 05.02.2004р. № 31, зокрема, пункту 5.5 якого встановлено, що перед початком оздоровчого сезону засновник (власник) забезпечує наявність у дитячому оздоровчому закладі наказу про відкриття закладу, акта про готовність закладу, санітарного паспорта, інструкції з техніки безпеки, профілактики травматизму і попередження нещасних випадків з дітьми, протипожежної безпеки тощо. Для відкриття оздоровчого закладу місцевими органами виконавчої влади створюється спеціальна комісія в складі представників санітарно-епідеміологічної служби, органів державного пожежного і технічного нагляду, засновників (власників) оздоровчого закладу, профспілкової організації, керівника закладу та інших представників, які перевіряють готовність закладу до приймання дітей, про що складається відповідний акт.

З врахуванням вказаного та того, що додаток №2 договору не містив необхідності надання відповідачем на підтвердження виконання ним умов договору паспорту про відкриття оздоровчого закладу, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а також звертає увагу, що сторони дійшли добровільної згоди щодо дострокового розірвання договору, про що свідчить Додаткове узгодження 31 від 03.06.2011р. до договору від 11.05.2011р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

У судовому засіданні 25.10.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 26.10.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 19216658 ?

Документ № 19216658 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 19216658 ?

Дата ухвалення - 25.10.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 19216658 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 19216658 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 19216658, Господарський суд Автономної Республіки Крим

Судове рішення № 19216658, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 25.10.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 19216658 відноситься до справи № 3794-2011

Це рішення відноситься до справи № 3794-2011. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 19216646
Наступний документ : 19216659