Рішення № 19216482, 24.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. < поле для ввода - № кабинета >

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2011

Справа №5002-9/4008-2011

За позовом Приватного підприємства фірми "Гармаш", (67513, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 8а)

До Товариства з обмежною відповідальністю "Фора-Бріз", (поштова адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 66; юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь , пр. Кірова, пер. Одеський,19/1 )

Про стягнення 4 900,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача суму простроченого боргу у розмірі 4900,00 грн., а також 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника позивача суду не відома.

Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору.

Справа розглядається на підставі наявних у неї матеріалів у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

01 січня 2007 року між сторонами був укладений договір поставки №31.

У відповідності п. 1.1 даного договору позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) Товар, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти і оплатити Товар згідно до умов даного Договору

Підпунктом 12.1 п.12 договору сторони передбачили, що строк чинності цього договору до 31 грудня 2007 р.

Додатковою угодою № 2 до договору сторонами продовжено строк дії договору до 31 грудня 2010 р.

Протягом 2010 року, на виконання умов договору, позивач здійснював поставки товару (ковбасні вироби та м'ясопродукти в асортименті) на адреси торгових мереж відповідача, відповідно до наданих відповідачем замовлень. При цьому, кожна поставка товару відповідачу була здійснена з обов'язковим наданням позивачем вантажних, супровідних документів на товар та податкових накладних, відповідно вимоги п.п. 5.2. п. 5 Договору.

Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, поставив товар на загальну суму 25316,01грн. згідно товарних накладних, однак, відповідач оплату за одержаний товар провів лише часткове у сумі 20416,01грн.

Товарна накладна №17029 від 24.06.2010р. була несплачена у частині 1305,48грн., товарна накладна №18971 від 22.10.2010р. була несплачена повністю у сумі 3594,52грн., у зв’язку з чим на день розгляду справи за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 4900 грн.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 24.10.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 25.10.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмежною відповідальністю "Фора-Бріз", (поштова адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 66; юридична адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь , пр. Кірова, пер. Одеський,19/1, р/р 26006301035901 у філії АБ «Південний» в м.Сімферополь, МФО 384919 Код ЄДРПОУ 33267610 інд. подат. № 332676101293 св-во плат-ка ПДВ № 00961599) на користь Приватного підприємства фірми "Гармаш", (67513, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Олександрівка, вул. Центральна, 8а, р/р 2600001639260 у Одеській філії «Укрексімбанку», МФО 328618, код ЄДРПОУ 25036281, інд. подат. № 250362815173, св-во плат-ка ПДВ № 40383905) 4900грн. заборгованості, 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.