Рішення № 19216481, 24.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2011Справа №5002-32/2993-2010

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Компанії «Четлайн Лімітед» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Ленінградська, 15)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Вінціта» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 227)

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Куцуруби Віктора Анатолійовича (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Чонгарська, 19).

Про стягнення 12112, 80 доларів США

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1., представник, дов. б/н від 12.11.2010р.

Від відповідача не зявився.

Від третьої особи не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Компанія «Четлайн Лімітед» звернулась з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Вінціта» 12 112, 80 дол. США, в тому числі 8 994, 74 дол. США суми заборгованості за відсотками, 2 881, 28 дол. США пені за прострочення оплати відсотків за користування кредитом , 236, 78 дол. США 3% річних, звернути стягнення на майно відповідача, а саме на нежитлові будівлі, що належать відповідачеві та знаходяться за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 227 на суму 12 112, 80 дол. США.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10 січня 2011 року провадження у справі було зупинено до вирішення Господарським судом АР Крим справи №5002-6/3336-2010.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.01.2011р. справа прийнята до провадження суддею ГС АР Крим Барсуковою А.М. у звязку із відпусткою судді ГС АР Крим При валової А.В.

Вищим господарським судом України була винесена ухвала, згідно з якою було відмовлено у прийнятті касаційної скарги, рішення Господарського суду АР Крим від 07 вересня 2010 року у справі №5002-6/3336-2010 було залишено без змін.

Ухвалою ГС АР Крим від 21.09.2011р. провадження у справі поновлено.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою про зміну позовних вимог від 30.09.2010р. позивач просив суд в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України стягнути на його користь 12112 доларів США 80 центів, що в станом на 25.05.2010р. становило 95691, 12 грн., та складалось з 8994, 74 доларів США суми заборгованості за відсотками, 2881, 28 доларів США пені за прострочення оплати відсотків за користування кредитом, 236, 78 доларів США 3% річних, також він просив стягнути ці грошові кошти шляхом звернення стягнення на рухоме майно, що передане в заставу за Договором застави № 2464, вартістю 557098, 09 грн.

Ця заява була надіслана під час того, коли провадження у справі було зупинене. Отже суд не надав будь-якої оцінки поданій позивачем заяві.

04.10.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 178035, 60 доларів США, серед яких 115000, 00 доларів США сума кредиту, 8994, 74 доларів США заборгованість за відсотками, 3952, 61 доларів США сума штрафних санкцій за прострочення оплати відсотків, 50 0888, 25 доларів США сума штрафних санкцій за прострочення повернення кредиту, звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 2464.

Проте у судовому засіданні 14.10.2011р. позивач надав заяву, відповідно до якої просив суд не розглядати вищезазначені заяви, обмеживши позовні вимоги лише стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Вінціта» 12 112, 80 дол. США, в тому числі 8 994, 74 дол. США суми заборгованості за відсотками, 2 881, 28 дол. США пені за прострочення оплати відсотків за користування кредитом , 236, 78 дол. США 3% річних

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-6 було внесено зміни до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у якій зокрема зазначено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У звязку з тим, що вказаний закон набрав чинності 30.07.2010р., то розгляд справи повинен здійснюватись у відповідності з чинною редакцією ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. № 4 заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

В пункті 10 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. № 02-5/422 «Про судове рішення», де зазначено, що рішення господарського суду може прийматись тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи. У разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді до складу суду розгляд справи слід починати спочатку.

У звязку із тим, змінено склад суду та справу призначено судді Барсуковій А.М., розгляд справи розпочато спочатку.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та подальший розгляд справи здійснювати в межах вимог, заявлених у вищезазначеній заяві, що надана до суду 14.10.2011р.

Третя особа жодного разу без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направила, не зважаючи на те, що була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2009 року між Компанєю «Четлайн Лімітед» (Кредитор) (позивач) та Куцурубою Віктором Анатолійовичем ( Позичальник) був укладений кредитний договір № 17 ( а.с. 12-13).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що зазначено в частині 2 статті 1054 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.1 Договору сторони передбачили, що Кредитор надає Позичальникові кредит загальною сумою 115000, 00 доларів США на строк до 18. 06 2010р. включно.

У відповідності до пункту 1.2 Договору, сторони погодили, що за користування кредитом Позичальник платить Кредиторові 23% річних.

Згідно з пунктом 2.2 Договору сплата відсотків за попередній місяць здійснюється до 5-го числа поточного місяця.

Так на виконання умов договору позивач перерахував Позичальникові суму кредиту, що підтверджується довідкою банку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобовязання в даному випадку виступає договір про надання відновлювальної кредитної лінії. .

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами у договорі встановлений строк повернення грошових коштів, а саме до 18.06.2010р. у відповідності до пункту 1.1 договору.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався правом подання відзиву та обґрунтування заперечень, у випадку їх наявності. Відповідачем , всупереч вимог чинного законодавства, не надано суду доказів відсутності заборгованості, тоді як позивачем, навпаки, до матеріалів справи залучені документи, на підставі яких можна твердити, що заборгованість відповідача перед позивачем існує, є обґрунтованою, доведеною та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення 8994, 74 доларів США заборгованості за відсотками підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 236,78 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3% річних за період з 05.07.2009р. по 04.06.2010р. повинна обраховуватись таким чином:

1159, 45 дол. США. х 8 днів прострочення х 3%/ 365 = 0, 76 дол. США

2327, 89 дол. США х 31 день прострочення х 3%/ 365 = 5, 90 дол. США

4501, 86 дол. США х 30 день прострочення х 3%/ 365 = 11, 10 дол. США

6748, 30 дол. США х 31 день прострочення х 3%/ 365 = 17,19 дол. США

8994, 74 дол. США х 273 дня прострочення х 3%/ 365 = 201, 83 дол. США

Отже матеріалами справи підтверджується розмір 3% річних в сумі 236, 78 дол. США підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2881, 28 дол. США.

Пеня передбачена пунктом 5.1 договорів та становить 0, 1 % від суми прострочення за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

1159, 45 дол. США. х 8 днів прострочення х 22% ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 15.06.2009 по 11.08.2009р.)/ 365 = 5, 59 дол. США

2327, 89 дол. США х 7 днів прострочення х 22% ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 15.06.2009 по 11.08.2009р.)/ 365 = 9, 82 дол. США

2327, 89 дол. США х 24 дня прострочення х 20,5% ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 04.09.2009р.)/ 365 = 31, 38 дол. США

4501, 86 дол. США х 30 днів прострочення х 20,5% ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 08.06.2010) / 365 = 75, 85 дол. США

6748, 30 дол. США х 31 день прострочення х 20,5% ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 08.06.2010)/ 365 = 117, 49 дол. США

8994, 74 дол. США х 183 дня прострочення ( за період з 05.22.2009р. до 06.05.2010р.) х 20,5% ( подвійна облікова ставка НБУ за період з 12.08.2009р. по 08.06.2010)/ 365 = 924,49 дол. США

Сума пені підтверджується матеріалами справи лише в розмірі 1164, 62 дол. США, а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно клопотання відповідача про відмову від позову в частині звернення стягнення на майно відповідача, а саме на нежитлові будівлі, що належать відповідачеві та знаходяться за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 227 на суму 12 112, 80 дол. США, суд вважає за необхідне зауважити, що

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:

-цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

-при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

-не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

-при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

-не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі , зокрема, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 5 від 23.08.94 р. N 02-5/612 Розяснення Вищого арбітражного суду України зі змінами та доповненнями у випадках відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Проте, матеріали справи свідчать проте, що Рішенням Господарського суду АР Крим від 07.09.2010р. Іпотечний договір № 2463 від 10.06.2009р., який був підставою для заяви позивачем вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, визнаний недійсним, що тягне за собою відмову у позові в цій частині, проте не припинення провадження по справі в порядку пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як того просить позивач.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 75, пунктом 5 статті 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Вінціта» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 227, ідентифікаційний код 22276470) на користь Компанії «Четлайн Лімітед» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Ленінградська, 15, UBS AG P.O. Box 8098 Zurich Switzerland Swift Code UBSWCHZH80A, Account 0206-365119.60F IBAN CH740020620636511960F) 8994, 74 доларів США основного боргу , що в гривневому еквіваленті становить 71739, 35 грн., 1 164, 62 дол. США пені, що в гривневому еквіваленті становить 9288, 66 грн., 236, 78 доларів США 3 % річних, що в гривневому еквіваленті становить 1888, 49 грн., 821, 29 грн. державного мита та 202, 55 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині у позові відмовити.

4.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.10.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 24.10.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.