Рішення № 19216414, 20.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2011Справа №5002-19/3632-2011 За позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора, АР Крим, м.Керч

в інтересах держави в особі Мисовської сільської ради Ленінського району АР Крим, АР Крим, Ленінський район, с.Мисове

До відповідача Приватного підприємства «Еллада-Плюс», АР Крим, Ленінський район, с.Лугове

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Прокурор Шехірєва Н.Ю. посвідчення № 11016

Від позивача не зявився

Від відповідача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 15.12.2010 р.

Обставини справи: Позивач Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Мисовської сільської ради Ленінського району АР Крим з позовом до відповідача Приватного підприємства «Еллада-Плюс», у якому просить суд визнати недійсним державний акт серії І-КМ №000463 від 10.05.2001 р. на право постійного користування землею на земельну ділянку пл.2,09 га, який видано відповідачу під базу відпочинку «Рига»; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні усно проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, у звязку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

Оскільки, позивач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника відповідача та прокурора, вони давали пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 14 сесії 23 скликання Мисовської сільської ради б/н від 21.02.2011 р. «Про надання земельної ділянки ПП «Еллада плюс» припинено право користування земельною ділянкою Державного акціонерного товариства Ризьскій радіозавод під базою відпочинку «Рига» розташованої на території Мисовської сільської ради Ленінського району АР Крим. Затверджено проект відведення земельної ділянки ПП «Еллада плюс» під існуючу базу відпочинку «Рига» та надано в постійне користування земельну ділянку площею 2,0 га з земель Мисовської сільської ради АР Крим (а.с.6).

Приватному підприємству «Еллада плюс» видано державний акт серії І-КМ № 000463 від 10.05.2001 р. на право постійного користування землею на земельну ділянку пл.2,09 га, який видано під базу відпочинку «Рига» (а.с.14-16).

Вважаючи виданий відповідачу державний акт на право постійного користування незаконним, Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду із даним позовом про визнання державного акту серії І-КМ № 000463 від 10.05.2001 р. на право постійного користування землею на земельну ділянку пл.2,09 га, який видано під базу відпочинку «Рига» недійсним.

Правовими підставами для визнання вказаного акту недійсним прокурор визначає, що згідно документів на підставі яких відповідачу був виданий державний акт на постійне користування земельної ділянкою відповідачу надавалась земельна ділянка розміром 2 га, а державний акт видано відповідачу на 2,09 га. Також прокурор вказує, що у відношенні Голови Мисовської сільської ради Гринько В.М., який видав спірний державний акт було порушено кримінальну справу та Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2010 р. Гринько Володимира Миколайовича звільнено від кримінальної відповідальності за здійснені ним злочини, передбачені ст.364 ч.2, 366 ч.2, 367 ч.2 Кримінального кодексу України, у звязку зі спливом строків давності. Кримінальна справа припинена.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, не визначення норм матеріального права на підставі яких позов підлягає задоволенню. Також посилається на рішення судів якими на думку відповідача встановлена правомірність надання у постійне користування земельної ділянки саме у розмірі 2,09 га.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р. № 561-XIІ у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Згідно положень статті 7 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р. № 561-XIІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу (ч.5 ст.19 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р. № 561-XIІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 31 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р. № 561-XIІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок та повноваження ради на вилучення земельних ділянок, так вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу. Вилучення земель (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах міста для усіх потреб провадиться за рішенням міської Ради народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу. Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів. Вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради народних депутатів у разі їх надання: для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд, крім випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб, а також в усіх інших випадках, крім передбачених частинами другою і четвертою цієї статті та статтями 32 і 33 цього Кодексу. У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею. Викуп земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, для державних і громадських потреб провадиться Радами народних депутатів за рахунок їх бюджетів.

Листом від 14.02.2001 р. ПП «Еллада плюс» звернулась до Мисовської сільської ради, з клопотанням про винесення рішення про виділ підприємству у постійне користування земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку «Рига», площею 2,0 га (а.с.10).

Рішенням 14 сесії 23 скликання Мисовської сільської ради б/н від 21.02.2001 р. «Про надання земельної ділянки ПП «Еллада плюс» припинено право користування земельною ділянкою Державного акціонерного товариства Рижський радіозавод під базою відпочинку «Рига», розташованої на території Мисовської сільської ради Ленінського району АР Крим. Затверджено проект відведення земельної ділянки ПП «Еллада плюс» під існуючу базу відпочинку «Рига» та надано в постійне користування земельну ділянку площею 2,0 га з земель Мисовської сільської ради АР Крим (а.с.6).

На підставі зазначеного рішення Приватному підприємству «Еллада плюс» видано державний акт серії І-КМ № 000463 від 10.05.2001 р. на право постійного користування землею на земельну ділянку пл.2,09 га, який видано під базу відпочинку «Рига» (а.с.14-16).

З наведеного, суд робить висновок, що надання спірної земельної ділянки відповідачу проводилось саме у розмірі 2,00 га.

З матеріалів справи, суд вбачає що у відношенні Голови Мисовської сільської ради Гринько В.М., який видав спірний державний акт було порушено кримінальну справу та Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2010 р. Гринько Володимира Миколайовича звільнено від кримінальної відповідальності за здійснені ним злочини, передбачені ст.364 ч.2, 366 ч.2, 367 ч.2 Кримінального кодексу України, у звязку зі спливом строків давності.

Мотивувальною частиною зазначеної постанови суду встановлено, що в результаті неналежного виконання своїх службових обовязків, внаслідок недобросовісного відношення до них, у період з 01.01.1998 р. по 16.04.2002 р., точна дата не встановлена, Гринько, не перевірив відомості, наявні у державному акті на право постійного користування Приватним підприємством «Еллада плюс» земельною ділянкою площею 2,09 га в с.Мисове Ленінського району з рішенням сесії Мисовської сільської ради від 21.02.2001 р., у відповідності з яким підприємству було виділено ділянку площею не 2,09 га, а 2,00 га, підписав та видав відповідачу державний акт серії 1-КМ № 000463 від 10.05.2001 р. в якому містились відомості, які не відповідають дійсності.

Згідно ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним державного акту серії І-КМ № 000463 від 10.05.2001 р. на право користування землею на земельну ділянку площею 2,09 га, який видано Приватному підприємству «Еллада плюс» під базу відпочинку «Рига» в частині визначення площі земельної ділянки.

Суд не приймає до уваги, доводи відповідача щодо рішень судів, якими на думку відповідача встановлена правомірність надання у постійне користування земельної ділянки саме у розмірі 2,09 га, оскільки предметом розгляду справ № 2-18/1972-2004 (2-18/591-05 р.), № 2-2/434-2005, № 2-9/47-2008, № 2-18/591-2005 були інші предмети спору.

Стосовно посилання відповідача на не обґрунтування нормами матеріального права позовних вимог Мисівської сільської ради суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що звернення до господарського суду зазначених у цій нормі юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У частинах першій і четвертій статті 4 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) йдеться про вирішення господарським судом спорів на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.

З урахуванням наведеного господарські суди у вирішенні спорів не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Така правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Визнати недійсним державний акт серії І-КМ № 000463 від 10.05.2001 р. на право користування землею на земельну ділянку площею 2,09 га, який видано Приватному підприємству «Еллада плюс» під базу відпочинку «Рига» в частині визначення площі земельної ділянки, а саме: 0,09 га.

·В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

·Стягнути з Приватного підприємства «Еллада плюс» (АР Крим, Ленінський район, с.Лугове, вул.Луговська, 74; ідентифікаційний код 22268401) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 42,50 грн. державного мита.

·Стягнути з Приватного підприємства «Еллада плюс» (АР Крим, Ленінський район, с.Лугове, вул.Луговська, 74; ідентифікаційний код 22268401) на користь Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22050003) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 24.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.