Рішення № 19216407, 24.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

24.10.2011Справа №5002-8/4062-2011 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Цемент", м. Сімферополь

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудторг", м. Сімферополь

про стягнення 11278,86грн.

Суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 по довіреності від 10.01.11р. №3

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Цемент" звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбудторг", просить суд стягнути з останнього суму основного боргу в розмірі 10000,00грн; суму збитків від інфляції в розмірі 850,00грн; суму 3% річних у розмірі 428,86грн; суму державного мита 112,79грн; витрати повязані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу в розмірі 236,00грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином рекомендованим листом.

Враховуючи на вищевикладене, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку із чим справа може бути розглянута в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Цемент» у період з 02 листопада 2009 року по 14 квітня 2010 року здійснило поставку цементу Товариству з обмеженою відповідальністю «Профбудторг», що підтверджується наступними видатковими накладними:

1.РН-0000211 від 02 листопада 2009 року на суму 10800,00грн;

2.РН-0000370 від 17 листопада 2009 року на суму 7200,00грн;

3.РН-0000511 від 08 грудня 2009 року на суму 10800,00грн;

4.РН-0000677 від 14 квітня 2010 року на суму 3300,00грн.

Загальна вартість переданого за цей період Товариству з обмеженою відповідальністю «Профбудторг» товару становить 32100,00грн.

Як посилається позивач у своєму позові, вартість отриманого товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Профбудторг» сплачена лише частково, у сумі 19375,00грн, у зв'язку з чим у ТОВ «Профбудторг» виникла заборгованість перед ТОВ «Крим-Цемент» в сумі 12725,00грн.

15 липня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Цемент» направило на адресу ТОВ «Профбудторг» претензію №15/10 з проханням погасити заборгованість в сумі 12725,00грн до 27 липня 2010 року.

Відповідач на претензію не відповів, лише сплатив частину заборгованості в розмірі 2725,00грн.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Профбудторг» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Профбудторг» складає 10000,00грн.

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України.

Відповідно, у відповідача виник обовязок щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі, тобто у покупця (відповідача у справі) виникає зустрічний обовязок по оплаті товару.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Профбудторг» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Цемент» в розмірі 10000,00грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд розглянувши наданий позивачем розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, вважає що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Цемент» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

24 жовтня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 24 жовтня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профбудторг» (95022, м. Сімферополь, вул. Бородіна,12; ЄДРПОУ 36165195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Цемент» (95051, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 10а; ЄДРПОУ 36478964, р\р 26006316033300 у ПАТ «УкрСиббанк» м. Харків) суму основного боргу в розмірі 10000,00грн; суму збитків від інфляції в розмірі 850,00грн; суму 3% річних у розмірі 428,86грн; суму державного мита 112,79грн; витрати повязані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу в розмірі 236,00грн.

3.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.