Ухвала суду № 19209660, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2011 р.м. КиївК/9991/41050/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 01.11.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Приватної науково виробничої фірми „Анкор Теплоенерго” на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі № 2а-14507/10/2070

за позовомПриватної науково виробничої фірми „Анкор Теплоенерго”

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватна науково виробнича фірма „Анкор Теплоенерго” звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 та складений акт № 2798/23-304/32762338 від 05.10.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення № 0002692330/0 від 18.10.2010, № 0002702330/0 від 18.10.2010.

В порядку адміністративного узгодження залишено без задоволення скарги позивача, та прийнято податкові повідомлення рішення № 0002692330/1 від 26.11.2010, № 0002702330/1 від 26.11.2010.

Перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, позивачем укладено, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених позивачем з ПФ „ТТВ”, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, позивачем завищено валові витрати на суму 961937 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 240484 грн., пп. 3.3.1 п. 3.3 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 268195 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем та ПФ „ТТВ” укладено договір № 0110-МО від 01.10.2008.

На виконання вказаного договору актами приймання-передачі сировини № 1 від 02.10.2008, № 2 від 03.11.2008, № 3 від 01.12.2008 замовник передав виконавцю сировину металевий лист, що підтверджується актами приймання передачі готових виробів № 1 від 24.10.2008, № 2 від 24.11.2008, № 3 від 24.12.2008. та актом виконаних робіт від 26.11.2008, податкової накладної № 2069 від 26.12.2008.

Договір № 0107-1к від 01.07.2008, відповідно до якого ПФ „ТТВ”, виконавець, зобовязалась на замовлення позивача виконати послуги з розміщення реклами на телевізійних каналах м. Харкова та інших міст України. Послуги за договором були прийняті замовником відповідно до актів виконаних робіт № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 від 29.12.2008 на загальну суму 108672 грн., що підтверджується податковою накладною № 2092 від 29.12.2008.

Договір № 204/2 від 14.07.2006, за умовами якого ПФ „ТТВ” зобовязалась на замовлення ПНФВ „Анкор-Теплоенерго” сприяти укладанню контрактів з іноземними споживачами продукції замовника, роботи були прийняті позивачем на підставі актів виконаних робіт, що підтверджується податковими накладними.

Вище зазначені договори були виконані.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у позивача наявні податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за період, що перевірявся.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що бухгалтерські документи від імені ПП „КФ „Парадігма” підписні особою, яка не мала на це повноважень.

В розумінні п. 2 Порядку „Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення” від 30.05.1997 N 165 , ”особа” яка складає податкові накладні це ПФ „ТТВ” і від імені цієї особи видані позивачу податкові накладні.

Саме ця особа зареєстрована платником податку на додану вартість.

У позивача був відсутній сумнів проте, що податкові накладні підписано не керівником контрагента, оскільки він був належним чином зареєстрований у ЄДР та мав свідоцтво про реєстрацію платникам податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватної науково виробничої фірми „Анкор Теплоенерго” на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 задовольнити, постанову скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватної науково виробничої фірми „Анкор Теплоенерго” задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-14507/10/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-14507/10/2070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

М.І. Костенко

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна