Ухвала суду № 19205572, 25.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 року м. КиївК-8010/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 20 листопада 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року

у справі № А6/460-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ірпіньмаш»

до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 20 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Ірпіньмаш»(далі позивач) до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003121610/0 від 06 липня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Ірпіньмаш»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ірпінська ОДПІ Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовної заяви.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ірпені проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1314/16-0/00240135 від 06 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Ірпені прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003121610/0 від 06 липня 2007 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 28 986,55 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у звязку з порушенням граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що постановою Господарського суду Київської області від 10 квітня 2007 року у справі № А4/120-07 позов ДПІ у м. Ірпені до ВАТ «Ірпіньмаш»задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ «Ірпіньмаш»на користь ДПІ у м. Ірпені 525 219,76 грн. податкової заборгованості.

В свою чергу, ухвалою Господарського суду Київської області від 11 травня 2007 року у справі № А4/120-07 заяву ВАТ «Ірпіньмаш»задоволено частково. Розстрочено виконання постанови Господарського суду Київської області від 10 квітня 2007 року у справі № А4/120-07 щодо стягнення з ВАТ «Ірпіньмаш»на користь ДПІ у м. Ірпені 525 219,76 грн. податкової заборгованості за наступним графіком погашення: червень 2007 року 58 357,75 грн.; липень 2007 року 58 357,75 грн.; серпень 2007 року 58 357,75 грн.; вересень 2007 року 58 357,75 грн.; жовтень 2007 року 58 357,75грн.; листопад 2007 року 58 357,75грн.; грудень 2007 року 58 357,75 грн.; січень 2008 року - 58357,75 грн.; лютий 2008 року 58 357,76 грн.

Задовольняючи позов частково, зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, зокрема, повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, позивачем своєчасно сплачувались розстрочені суми податкової заборгованості на виконання постанови Господарського суду Київської області від 10 квітня 2007 року у справі № А4/120-07, то у відповідача не було підстав для нарахування штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Київської області від 20 листопада 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області відхилити, а постанову Господарського суду Київської області від 20 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКостенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко