Ухвала суду № 19205576, 25.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2011 року м. КиївК-5509/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Аркада»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року

у справі № 2а-2695/08

за позовом Приватного підприємства «Аркада»

до Харківської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Аркада»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000012330/0 від 16 січня 2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПП «Аркада», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПП «Аркада»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатам якої складено акт № 4316/23-31465044 від 27 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012330/0 від 16 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 121 703,00 грн. (81135,00 грн. основний платіж, 40 568,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку із заниженням податкових зобовязань з податку на додану вартість в результаті продажу товарів за цінами нижчими ніж зазначено у вантажних митних деклараціях при ввезенні товарів на митну територію України та здійсненні їх митного оформлення.

Крім того, судами встановлено, що в січні 2007 року ПП «Аркада» імпортовано на митну територію Україну тканини в асортименті, фактурна вартість яких складала, відповідно, 121 472,08 грн., 214 172,31 грн. та 215 755,20 грн., а митна вартість, з розрахунку якої при ввезенні та митному оформленні зазначених товарів сплачено податок на додану вартість 205 039,71 грн., 378 757,21 грн. та 382 021,23 грн. Загальна сума сплаченого податку на додану вартість склала 193 163,65 грн.

Зазначені тканини реалізовано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Азимут-В».

В свою чергу, загальна сума податкових зобовязань з податку на додану вартість, нарахована позивачем по операціям з продажу на митній території України зазначених товарів склала 112 029,05 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із статтею 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Пунктом 4.3 статті 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що ціна продажу не повинна бути нижчою ніж митна вартість товару, що визначена митним органом відповідно до вимог пункту 4.3 статті 4 Закону № 168/97-ВР.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Аркада»відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКостенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко