Ухвала суду № 19204710, 11.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 року м. КиївК-3718/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 20 лютого 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року

у справі № 9/736/07-АП

за позовом Закритого акціонерного товариства «Приазовкурорт»

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року, позов Закритого акціонерного товариства «Приазовкурорт»(далі позивач) до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002372320/0 від 02 листопада 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 20 лютого 2008 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу та заяву Заступника прокурора Луганської області про приєднання до касаційної скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Приазовкурорт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 208/23-208/02647763 від 19 жовтня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002372320/0 від 02 листопада 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 65583,24 грн. (43722,16 грн. основний платіж, 21861,08 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР), оскільки, позивачем необґрунтовано та безпідставно здійснено коригування суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із частковою грошовою компенсацією вартості реалізованих послуг відпочинку неплатникам податку на додану вартість, повязану із зміною кількісних характеристик наданих послуг (зменшення кількості ліжко-днів та наданих послуг), на загальну суму 43722,16 грн.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є надання населенню послуг санаторно-курортного лікування. При цьому, формою розрахунку із споживачами послуг є попередня їх оплата шляхом придбання особами санаторних путівок.

Базою для розрахунку вартості санаторної путівки є вартість одного ліжко-дня проживання в ЗАТ «Приазовкурорт»з урахуванням наданих санаторно-курортних послуг та особливостей господарської діяльності підприємства, які передбачають можливість зміни кількісних характеристик комплексу послуг санаторно-курортного лікування шляхом зменшення кількості ліжко-днів проживання та наданих послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відкоригована сума податку на додану вартість за квітень-грудень 2006 року становить 27527,03 грн., а за січень-червень 2007 року 16196,13 грн.

При цьому, коригування сум податкових зобовязань з податку на додану вартість здійснювалось у звязку з поверненням коштів фізичним особам на суму 26332,96 грн., що були ними сплачені як попередня оплата за послуги, які фактично не були надані.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закон № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закон № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закон № 168/97-ВР встановлено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у звязку з отриманням таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закон № 168/97-ВР зменшення суми податкових зобовязань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; б) при перегляді цін, повязаних з гарантійними замінами товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що доводи відповідача про неправомірне коригування позивачем суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із частковою грошовою компенсацією вартості реалізованих послуг санаторно-курортного лікування неплатникам податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки, в даному випадку в результаті зменшення кількості ліжко-днів фізичні особи не отримали послуги, за які ними перераховано попередню оплату, а ЗАТ «Приазовкурорт»фактично не понесло витрат по наданню послуг з санаторно-курортного лікування.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 20 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко