Ухвала суду № 19204708, 11.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 року м. КиївК-12159/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-Плюс»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року

у справі № 16/370-НА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-Плюс»

до Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-Плюс»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у Волочиському районі Хмельницької області (далі відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 14 квітня 2008 року та № 0000372301/0 від 14 квітня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Обрій-Плюс»6,80 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки, позивач реалізував основні засоби як заставне майно за ціною їх придбання, то згідно з положеннями Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) сума коштів, отримана від такої реалізації, не включається до складу валових доходів та, відповідно, не враховується під час застосування частини 1 статті 2 Закону України від 17 грудня 1998 року № 320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 320-XIV) з метою встановлення критерію дотримання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Крім того, Господарський суд Хмельницької області дійшов висновку, що, оскільки, позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, то у нього відсутні підстави щодо сплати податку за землю, а відтак і обовязок подання відповідних податкових декларацій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року апеляційну скаргу ДПІ у Волочиському районі Хмельницької області задоволено. Постанову Господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2008 року скасовано і прийнято нову постанову про повну відмову позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач протягом 2007 року був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В свою чергу, відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Обрій-Плюс»за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 349/23/33007563 від 08 квітня 2008 року.

На підставі зазначено акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000362301/0 від 14 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із земельного податку в розмірі 17 734,36 грн. (11 709,36 грн. основний платіж, 6 025,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0000372301/0 від 14 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 680,00 грн. (0,00 грн. основний платіж, 680,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 14, 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 2535-XII) та пункту 16.4 статті 16 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, судами встановлено, що між ТОВ «Обрій-Плюс»(позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум» (позикодавець) укладено договір позики (фінансової допомоги) № 2 від 16 січня 2006 року.

Пунктом 6.1 зазначеного договору передбачено, що виконання своїх зобовязань позичальником забезпечується договорами застави майнових прав та майна, у звязку з чим між ТОВ «Обрій-Плюс»та ТОВ «Гранум» укладено договір застави від 16 січня 2006 року.

Пунктом 1.1 договору застави передбачено, що з метою забезпечення зобовязань, що виникли у позивача на підставі договору фінансової допомоги № 2 від 16 січня 2006 року, ТОВ «Обрій-Плюс»передає в заставу ТОВ «Гранум» належне йому на праві власності майно - комбайни Дон-1500Б(124).

Зобовязання за договором позики позивач не виконав, у звязку з чим комбайни Дон-1500Б(124) за накладною № 252 від 29 липня 2006 року та актом прийому-передачі від 29 липня 2006 року передано ТОВ «Гранум».

Загальна вартість переданого майна становить 1 417248,00 грн. (в тому числі ПДВ 236208,00 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 320-XIV особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

При цьому, загальна сума доходу підприємства визначається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада1999 року № 290.

Так, для визначення загальної суми доходу підприємства підсумовують кредитові обороти по рахунках 791 «Результат основної діяльності», 792 «Результат фінансових операцій», 793 «Результат іншої звичайної діяльності»та/або використовують показники форми № 2 «Звіт про фінансові результати»(додають дані рядків 035, 060, 110, 120, 130 графа 3).

Згідно із статтею 1 Закону № 320-XIV фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обовязкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обовязкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Частиною 7 статті 2 Закону № 320-XIV визначено, що у разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій-Плюс»відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко