Ухвала суду № 19204295, 15.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"15" вересня 2011 р. м. КиївК-26363/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс МПК»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року

у справі № 2а-867/09/2670-6/244

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс МПК»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс МПК»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000062305/0 від 13.01.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс МПК»оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2008 року по 30.06.2008 року, за наслідками якої складено Акт № 578/1-23-05-35138265 від 18.12.2008 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення підпунктів 4.1.3, 4.1.6. пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.6.1, 7.6.3, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року №334/94 ВР), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 7933157,45 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0000062305/0 від 13.01.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 15866314,90 грн., у тому числі 7933157,45 грн. основного платежу та 7933157,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цінний папір - документ, що засвічує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 23.02.2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»(далі - Закон України від 23.02.2006 року № 3480-IV) цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виникнення зобов'язань, згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України (частина 1 статті 6 Закону України від 23.02.2006 року № 3480-IV).

Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з частиною 1 статті 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з акціями емітованими підприємствами, діяльність яких припинено, або щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі і визнано недійсними реєстрації випуску акцій та свідоцтв про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі, такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 215 вказаного Кодексу визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання та (або) відчуження акцій у період, з якого або припинилася діяльність емітента, або визнано судом недійсною реєстрацію випуску акцій та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, є таким що суперечить вказаним нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. Відповідно до приписів статті 215 такі договори є нікчемними у розумінні Цивільного кодексу України.

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, оформлення актів прийому - передачі цінних паперів до договорів та списання з рахунку у цінних паперах акцій ВАТ «Гідробетон», ВАТ «Енергоприлад», ВАТ «Медбіоприлад», ВАТ «Спеценергомонтаж», ВАТ «Енергозахист», ВАТ «Термоприлад», ВАТ «Завод допоміжного обладнання», ВАТ «Кийпідземшляхбуд», ВАТ «Будмеханізація», ВАТ «Хімоб'єднання «Зоря», реєстрація випуску яких скасована з моменту видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, суперечить законодавству та не спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Під час вчинення позивачем правочинів у рамках договорів купівлі-продажу не дотримані вимоги частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, а тому такі правочини є нікчемним в силу закону. Вказані господарські операції не є операціями з продажу цінних паперів, оскільки право власності на такі акції не може перейти до нових власників. А отже відсутні законі підстави відображення у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР визначено, що платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також: фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж: цінні паперами, корпоративними правами.

Відповідно до підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 вказаного Закону під терміном «доходи»- слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким, продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 23.02.2006 року № 3480-IV обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Відповідно до статті 39 вказаного Закону емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі розкривати інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності емітента у строки, встановлені законодавством.

Річна інформація про емітента повинна містити такі відомості найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу; орган управління емітента, його посадові особи та засновники; господарська та фінансова діяльність емітента; цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість), розміщення та лістинг цінних паперів; річна фінансова звітність; аудиторський висновок (стаття 40 Закону України від 23.02.2006 року № 3480-IV).

Отже, договори купівлі-продажу цінних паперів, укладені між TOB «Євроіндекс МПК»та іншими суб'єктами господарювання щодо купівлі - продажу акцій емітентів, державна реєстрація яких скасована, а фінансова-господарська діяльність не проводилась, не може вважатися торгівлею цінними паперами відповідно до чинного законодавства. Підстави для оподаткування таких операцій на підставі пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР відсутні.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс МПК»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.