Ухвала суду № 19204478, 28.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"28" вересня 2011 р. м. КиївК-19953/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Кошового А.М., Стасюка Б.Ф.

відповідача-1: Бондарчук В.О., Гірука В.В.

відповідача-2: не явка

Генеральної прокуратури України: Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року

у справі № 2-а-28722/08 (2-а-28722/08)

за позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі,

Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року Дочірнє підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД»повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 1372304/0 від 19.09.2008 року та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість у розмірі 1286897,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що ним правомірно та на підставі належним чином оформлених податкових накладних було сформовано податковий кредит. Несплата податку на додану вартість контрагентами при фактичному здійсненні господарських операцій не може бути підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту.

За посиланням податкового органу, право на бюджетне відшкодування виникає лише при надмірній сплаті до бюджету податку на додану вартість. Оскільки податковою інспекцією в ході проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача не було встановлено надмірної сплати податку на додану вартість контрагентами, це є підставою для позбавлення права позивача на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, зобовязано Державну податкову інспекцію у м. Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області висновок щодо необхідності відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1286897,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Житомирі оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач послався на її необґрунтованість і просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до приписів пункту 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у даній справі в межах доводів касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість станом на 18.09.2008 року, за наслідками якої складено Акт № 5164/23-2/32265502 від 18.09.2008 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 1372304/0 від 19.09.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1286897,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року №168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в період з грудня 2006 року, вересня-грудня 2007 року позивачем було здійснено ряд господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Корпорація Амок», ТОВ «Дон Като», ПП «Айтекст», ТОВ «Запорож Метал Холдінг», ТОВ «Південно-Східна промислова група», ПП «ОСОБА_1», ТОВ «Металспецпостач». Виконання вказаних господарських операцій підтверджується даними податкових накладних, платіжних доручень. Реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась та не оспорювалась.

На час здійснення зазначених господарських операцій усі контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість, значились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

За посиланням податкового органу, оскільки на час проведення перевірки позивача не надійшли відповіді про проведення зустрічних перевірок контрагентів по ланцюгу до виробника, які б підтверджували факти надмірної сплати податку на додану вартість, це є підставою для зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не ставить право платника податку на одержання бюджетного відшкодування в залежність від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобовязань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що виходячи за межі позовних вимог для захисту порушеного права позивача та, приймаючи рішення про зобовязання Державної податкової інспекції у м. Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області висновок щодо необхідності відшкодування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1286897,00 грн., суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що такий спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту, оскільки порушені права позивача в даному випадку підлягали б захисту шляхом стягнення бюджетної заборгованості. Так, зобовязання податкового органу надати управлінню державного казначейства висновок із зазначенням суми, що належить відшкодуванню з бюджету є нічим іншим як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Тому провадження у справі в частині зобовязання Державної податкової інспекції у м. Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області висновок щодо необхідності відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1286897,00 грн. підлягає закриттю, а судові рішення частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року у частині зобовязання Державної податкової інспекції у м. Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області висновок щодо необхідності відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1286897,00 грн. скасувати. Провадження у справі в названій частині закрити.

В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.