Ухвала суду № 19204293, 15.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"15" вересня 2011 р. м. КиївК-20217/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 07.06.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 року

у справі №29/152-А (22-а-4240/08)

за позовом Консорціума «ЄДАПС»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У березні 2007 року Консорціум «ЄДАПС»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001052301/0-10240 від 06.03.2007 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 07.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекції у Дарницькому районі м. Києва оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року, за наслідками якої складено Акт № 970/2301-32912741 від 06.03.2007 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР), а саме не включення у ІІ кварталі 2005 року до складу валових доходів неоплаченої суми видаткової накладної № МК-01 від 26.04.2005 року у розмірі 2994,21 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 749,55 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0001052301/0-10240 від 06.03.2007 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1122,75 грн., у тому числі 748,50 грн. основного платежу та 374,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За посиланням позивача, перевіркою не було враховано фактичні витрати, понесені позивачем у перевіряємому періоді, які підтверджуються даними акта №13 від 07.04.2005 року приймання-передачі витратних матеріалів на загальну суму 2340,00 грн., акта № 14 від 07.04.2005 року приймання-передачі витратних матеріалів на загальну суму 2047,50 грн. та видаткової накладної № 151/1 від 16.08.2005 року на загальну суму 3 850,00 грн., що призвело до неправильного визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, для правильного визначення прибутку підприємства слід використовувати усі показники його діяльності, визначені пунктом 3.1 статі 3 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 ВР.

Згідно з преамбулою Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі -суб'єкти господарювання). Результати невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів (пункт 2.3.1 Порядку). За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті (пункт 2.3.2 Порядку).

Проте, контролюючим органом при проведенні перевірки не було враховано фактичні витрати, понесені позивачем у перевіряємому періоді, у результаті чого було занижено валові витрати, що призвело до неправильного визначення об'єкта оподаткування, та, в свою чергу, до невірного визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 07.06.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.