Ухвала суду № 19204288, 14.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2011 р. м. КиївК-17470/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Гончар Л.Я.

Калашнікової О.В.

Харченка В.В.

Черпіцької Л.Т.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Шипотіло С.О., Шуманчук В.М.

відповідача: Малай А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року

у справі № 11/104а/27 (2-а-7458/09)

за позовомПриватного підприємства «Фірма «Зоя»

доДержавної податкової інспекції у місті Чернігові

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору: Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс»Товариство з обмеженою відповідальністю

за участю прокурора м. Чернігова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2008 року Приватне підприємство «Фірма «Зоя»звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові, третя особа на стороні позивача Виробничо-комерційна фірма «Побутсервіс»Товариство з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000872320/0 від 18.02.2008 року; №0000862320/0 від 18.02.2008 року та № 0014151720/0 від 19.02.2008 року.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Чернігові оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року, за результатами якої складено Акт № 119/23/22812081 від 08.02.2008 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, пункту 3.1 статті 3, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР), що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартали 2007 року на суму 168918,00 грн., завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2007 року на суму 5307787,00 грн. Також встановлено порушення пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) в результаті чого підприємством було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 936741,00 грн.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000872320/0 від 18.02.2008 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1543845,00 грн. основного платежу та 514615,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення № 0000862320/0 від 18.02.2008 року про визначення суми податкового зобовязання 202702,00 грн., у тому числі 168918,00 грн. основного платежу та 33784,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення №0014151720/0 від 19.02.2008 року про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1206,27 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період, за який було здійснено перевірку, ПП «Фірма «Зоя»здійснювало будівництво 9-ти поверхового будинку на 126 квартир серії ЧН-94 по вул. курсанта Єськова, 8-а в м.Чернігові та поставку новозбудованого житла фізичним особам (кінцеві споживачі), Чернігівській облдержадміністрації, ВКФ «Побутсервіс»ТОВ.

Розрахунки фізичних осіб за придбані квартири здійснювалися шляхом передачі позивачу простих векселів, емітованих ВКФ «Побутсервіс»ТОВ.

Відповідно до договору від 04.04.2006 року на фінансування та завершення будівництва 9-ти поверхового будинку на 126 квартир серії ЧН-94 по вул. курсанта Єськова, 8-а в м. Чернігові та додаткових угод до нього позивач мав взаємовідносини з ВКФ «Побутсервіс»ТОВ щодо фінансування та завершення будівництва.

Повернення такого фінансування відбулося шляхом заліку зустрічних вимог, а саме в рахунок повернення фінансування позивачем ВКФ «Побутсервіс»ТОВ було передано прості векселі, емітовані самим ВКФ «Побутсервіс»ТОВ, які було отримано від фізичних осіб (що підтверджується протоколами заліку зустрічних вимог та актами приймання-передачі векселів). При цьому ВКФ «Побутсервіс»ТОВ було видано позивачу податкові накладні, на підставі яких останнім було сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності проведення між позивачем та ВКФ «Побутсервіс»ТОВ заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до протоколів заліку зустрічних вимог та актів приймання-передачі векселів, що не суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України.

Проте, безпідставним є видача ВКФ «Побутсервіс»ТОВ податкових накладних позивачу на суми повернення фінансування будівництва та формування на підставі отриманих податкових накладних податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 зазначено Закону передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Пунктом 5.10 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР визначено, що у випадку, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку продавець та платник податку покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Тобто, при зміні суми компенсації за товари (роботи, послуги), поверненні товарів, авансових платежів продавцю товарів (робіт, послуг) необхідно відкоригувати валові доходи та податкові зобовязання з податку на додану вартість у сторону зменшення на дату їх повернення. Покупцю, у свою чергу, необхідно здійснити коригування в сторону зменшення валових витрат та податкового кредиту.

Видача у даному випадку на суми повернення ВКФ «Побутсервіс»ТОВ податкових накладних та включення ПП «Фірма «Зоя»сум податку на додану вартість на підставі таких податкових накладних до складу податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до підпункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне зясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд касаційної інстанцій зазначає про те, що в матеріалах справи міститься висновок № 639ц судово економічної експертизи за матеріалами адміністративної справи № 11/104а від 29.10.2008 року.

За приписами 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду є необовязковим, однак незгода з ним повинна бути вмотивована в постанові або в ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Проте, ані судом першої ані судом апеляційної інстанцій не було надано йому належної правової оцінки, не вмотивовано висновків щодо незгоди з ним, якщо такі були. Проте, це має важливе значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист № 1271 від 12.03.2008 року першого заступника прокурора міста Чернігова про вступ прокурора у справу на підставі статті 36-1 Закону України № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь в справі, мають право, зокрема, знати про дату, час і місце судового розгляду справи.

Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. У свою чергу, частина 3 даної норми процесуального права визначає, що повістки надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам експертам, спеціалістам, перекладачам, рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або курєром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами.

Але матеріали справи не містять відомостей про те, що прокурор міста Чернігова був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року у даній справі скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.