Ухвала суду № 19203848, 02.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3582/11

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Залімського І.Г. <Довідник >

за участю:

секретаря судового засідання: Грищук С.Д.

представника позивача: Луговського А.С.

представника відповідача (апелянта): Попової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромпереробка» (ТОВ «Агропромпереробка») звернулось в суд з адміністративним позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Гайсинська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2011 року №0000032300, №0000042300.

05 вересня 2011 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне зясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Гайсинською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Агропромпереробка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт від 16 лютого 2011 року №141/2300/31613995.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР в частині заниження обєкта оподаткування на суму 314230 грн., а саме 4-й квартал 2009 року в сумі 314230 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 78558 грн., а саме 4-й квартал 2009 року в сумі 78558 грн.; п. 5.1 ст. 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження обєкта оподаткування на суму 645000,50 грн., а саме 3-й квартал 2010 року в сумі 645000,50 грн. та занижено податок на прибуток за 3-й квартал в сумі 161250 грн.; пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 129000,10 грн., а саме вересень 2010 року на суму 129000,10 грн., а також порушення ст. 8.1.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-IV за прострочення встановлених строків сплати прибуткового податку нараховується пеня в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ в сумі 510,80 грн.

Підставою для таких висновків податкового органу слугувала інформація ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, з якої, нібито встановлено, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Інвест ЛТД» не підтверджується здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Інвест ЛТД» та ТОВ «Агропромпереробка». На підставі даних, що надійшли із ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Агропромпереробка» здійснювало операції з придбання товару, якого фактично не існувало, що в свою чергу свідчить про відсутність у контрагентів намірів щодо реальних наслідків укладених правочинів.

На підставі акта перевірки, 24 лютого 2011 року Гайсинською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000032300, яким ТОВ «Агропромпереробка» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 161250,13 грн., у тому числі 129000,10 грн за основним платежем, 32250,03 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000042300, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 299760, грн., в тому числі 239808 грн. за основним платежем, 59952 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно, положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону встановлює, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. До таких обмежень віднесено включення до валових витрат на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо повязані з господарською діяльністю платника податку і підтверджуватись документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996).

В свою чергу вказаний Закон визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону України "Про податок на додану вартість", для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Стосовно посилань Гайсинської МДПІ на результати проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва перевірки ТОВ «Інвест ЛТД», якими не підтверджено здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Інвест ЛТД» та ТОВ «Агропромпереробка», що свідчить про відсутність у контрагентів намірів щодо реальних наслідків укладених право чинів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не повязують виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, в матеріалах справи містяться податкові накладні, подорожні листи, відповідно до яких здійснювалось перевезення товару від ТОВ «Інвест ЛТД» до позивача, витяг із журналу обліку руху товару по складу ТОВ «Агропромпереробка», видаткові накладні про реалізацію товару, що підтверджують подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаний товар.

Таким чином, укладений в усній формі між позивачем та ТОВ «Інвест ЛТД» договір не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що дана угода не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання усного договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину.

Що стосується порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в звязку з не віднесенням до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги в сумі 1885400 грн., яку ТОВ «Агропромпереробка» отримало від іншої юридичної особи ДАК “Хліб України”, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дані порушення закону визначені в лютому 2011 року, тобто після спливу 1095 днів з моменту коли платником податків необхідно було включити суму безповоротної фінансової допомоги до складу валових витрат, а відтак призвело до незаконного нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та вважає, що вони є обґрунтованими, зроблені на підставі повно і всебічно зясованих обставин в даній адміністративній справі, підтверджені належними допустими доказами, які містяться в матеріалах справи й були дослідженні в судових засіданнях під час розгляду справи та в результаті прийняв законне рішення відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2011 року, залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 листопада 2011 року .

Головуючий /підпис/ Матохнюк Д.Б.

Судді/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

/підпис/ Залімський І. Г.

З оригіналом згідно:

секретар