Постанова № 19203844, 03.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3167/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Ватаманюк Р.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Голоти Л.О., Совгири Д.І. <Довідник >

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

позивача: Корнієнка В.М.

відповідача (апелянта): Василик І.С., Швець О.І., Кучуран М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" до державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" (ВАТ "ПМК-76") звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року зазначені позовні вимоги задоволено. Зокрема, скасовано податкові повідомлення-рішення №0000820350/0 та №0000810350/0 від 8 жовтня 2010 р. про визначення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у м. Чернівці подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник ВАТ "ПМК-76" проти доводів апеляційної скарги заперечив, у звязку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Чернівці підлягає задоволенню, а постанова суду від 12.07.2011р. скасуванню, виходячи з наступного.

Апеляційним адміністративним судом, що відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка ВАТ "ПМК 76" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами даної перевірки складено Акт №37/35-0/0137595 від 28.09.2010 року, яким встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2009 рік на загальну суму 1317919 грн., у тому числі за ІІІ-й квартал 2009 року в сумі 750 091 грн., за ІV- квартал 2009 року в сумі 567828 грн. Крім того, встановлено порушення пп.7.4.1, п.п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок додану вартість" від 3.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 054 335 грн., в тому числі за вересень 2009 року в сумі 600 072 грн., за жовтень 2009 року в сумі 454263 грн.

На підставі даного Акту ДПІ у м. Чернівці 08.10.2010 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000820350/0 яким визначено податкове зобовязання з ПДВ у загальній сумі 1581502,50 грн., з яких за основним платежем - 1054335 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 527167,50 грн.; та №0000810350/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 2579055,20 грн., в тому числі за основним платежем - 1317919 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1261136,20 грн.

Як убачається з матеріалів справи в основу вищевказаних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача, відповідно до якого операції по взаємовідносинах ВАТ "ПМК-76" та ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" згідно укладеного договору № 116 від 26.08.2009р. не мали реального характеру, вчинені з метою ухилення від оподаткування, оскільки даний договір протирічить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що згідно наданих на перевірку видаткових та податкових накладних, протягом 2009 року позивач придбавав у ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" (постачальника) будівельні матеріали на загальну суму 6326008,68 грн., у т.ч. ПДВ - 1054334,78 грн.

В рахунок існуючої заборгованості за будівельні матеріали по договору №116 від 26.08.2009 року ВАТ "ПМК-76" передало, а TOB "Влас-Тех-Обладнання" прийняв вексель простий серія АЛ №0938223 від 06.10.2009 року номінальною вартістю 3600432,68 грн., термін погашення - за пред'явленням, а також простий вексель серія АА № 0303572 від 16.10.2009 року номінальною вартістю 2725576 грн., термін погашення - за пред'явленням. Крім того, згідно платіжних доручень позивач перерахував ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" грошові кошти.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарської операції з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" підтверджена належними первинними бухгалтерськими та податковими документами. Крім того, суд взяв то уваги висновок № 3737 від 12.01.2011 року економічно-експертного дослідження яким не підтверджується обґрунтованість висновок акту перевірки від 28.09.2010 р. № 37/35-0/01037595 ВАТ "ПМК № 76".

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що вартість придбаних у ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" будівельних матеріалів у сумі 5 271 674 грн. включена позивачем до складу валових витрат відповідних податкових періодів (Дт 631 Кт 311,621, Дт205Кт631) та ПДВ у сумі 1 054 334,78 грн. до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів (Дт 644 Кт 631).

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обовязковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування таких за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не врахував, що згідно висновку почеркознавчого дослідження № 199 від 13.09.2010р., проведеного зональним експертним сектором ІСТЕ СБ України в УСБУ у Львівській області виконавцем підписів, зображення яких розміщені, у графі "Продавець ОСОБА_6" у договорі №116 купівлі-продажу від 26.08.2009 року, видаткових накладних №464 від 07.09.2009 року, №474 від 14.09.2009 року, №48 від 22.09.2009 року, №493 від 28.09.2009 року, №513 від 08.10.2009 року, №521 від 16.10.2009 року, податкових накладних №464 від 07.09.2009 року, №474 від 14.09.2009 року, №487 від 22.09.2009 року, №493 від 28.092009 року, №513 від 08.10.2009 року, №521 від 16.10.2009 року електрографічні копії яких надані на дослідження, є не ОСОБА_6, а інша особа.

Висновком № 408 від 22.05.2010 року НДЕКЦ сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Оболонського РУ НДЕКЦ при ГУМВС України у м. Києві встановлено, що підписи у реєстраційних документах та документах податкової звітності (податкових деклараціях з податку на додану вартість, деклараціях з податку на прибуток підприємства, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та ін.) від імені директора TOB "Влас-Тех-Обладнання" ОСОБА_6, виконані різними особами. Підписи у реєстраційних документах та документах податкової від імені директора TOB "Влас-Тех-Обладнання" ОСОБА_6, виконані 6 особами.

Тобто, надані для перевірки документи на придбання будівельних матеріалів не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ "Влас-Тех-Обладнання".

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що незважаючи на значну суму здійснений господарських операцій з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", позивачем не надано жодних доказів, повязаних з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу. В матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували факт отримання товарів та надання послуг по їх доставці від зазначеного контрагента; відсутні сертифікати відповідності чи будь-які інші документи, що підтверджують походження будівельних матеріалів, будь-які докази транспортування таких товарів та їх використання в господарській діяльності підприємства.

Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами податкового органу, що відсутність належних первинних документів, а також доказів, підтверджуючих факт здійснення господарської операції щодо придбання товару від ТОВ "Влас-Тех-Обладнання" дає підстави вважати укладений між зазначеним контрагентом правочин нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України, оскільки метою платника податку, в такому разі, було протиправне одержання доходу за рахунок зменшення зобовязань сплати до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

Наведене свідчить про те, що підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не має.

Суд першої інстанції реальність господарських операцій не дослідив, зазначених вище обставин не врахував, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За даних обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці слід задовольнити, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.07.2011 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівці задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" до державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "08" листопада 2011 р.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Голота Л. О.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар