Ухвала суду № 19203389, 04.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
04.07.2011
Номер справи
2а-1670/488/11
Номер документу
19203389
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/488/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Григорєвої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від25.03.2011 р. по справі №2а-1670/488/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Глобинський елеватор хлібопродуктів"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області

про визнання дій неправомірними та зобовязання утриматися від певних дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Глобинський елеватор хлібопродуктів", звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому, з урахуванням доповнень, просив:

-визнати неправомірними дії Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області з видання першої податкової вимоги № 1/49 від 04.10.2010 року та другої податкової вимоги № 2/57 від 06.12.2010 року про сплату ВАТ "Глобинський елеватор хлібопродуктів" 191709 грн. 53 коп.;

-скасувати першу податкову вимогу № 1/49 від 04.10.2010 року та другу податкову вимогу № 2/57 від 06.12.2010 року про сплату ВАТ "Глобинський елеватор хлібопродуктів" 191709 грн. 53 коп.;

-зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ у Полтавській області утриматись від вчинення дій, пов'язаних зі стягненням коштів та продажем інших активів ВАТ "Глобинський елеватор хлібопродуктів" за виданими першою та другою податковими вимогами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від25.03.2011 р. частково задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Глобинський елеватор хлібопродуктів".

Визнано протиправними та скасовано першу податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 04 жовтня 2010 року № 1/49 та другу податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 06 грудня 2010 року № 2/57, якими Відкрите акціонерне товариство "Глобинський елеватор хлібопродуктів" повідомлено про податковий борг за узгодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 191709 грн. 53 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Глобинський елеватор хлібопродуктів" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від25.03.2011р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення п.п. 6.2.1., п.п. 6.2.3 п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ч.2 ст. 9 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Відкрите акціонерне товариство "Глобинський елеватор хлібопродуктів", ідентифікаційний код 00955667, є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області.

04.10.2010 року, на підставі подання Управління Державного казначейства України у Глобинському районі Полтавської області № 134 та № 138 від 30.09.2010 року про здійснення заходів з погашення заборгованості за простроченою заборгованістю по отриманій бюджетній позичці, Кременчуцькою ОДПІ винесено першу податкову вимогу № 1/49 від 04.10.2010 року, якою ВАТ "Глобинський елеватор хлібопродуктів" повідомлено, що станом на 04.10.2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням позивача становить 191709 грн. 53 коп., з яких:

- за бюджетною позичкою за держзамовленням (контрактом) 1996 року складає 114040 грн.;

- за бюджетною позичкою постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 11.09.1997 р. № 1003 складає 77669 грн. 53 коп. (а.с. 7).

06.12.2010 року, на підставі подання Управління Державного казначейства України у Глобинському районі Полтавської області № 154 та № 158 від 30.11.2010 року про здійснення заходів з погашення заборгованості за простроченою заборгованістю по отриманій бюджетній позичці, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області винесено другу податкову вимогу № 2/57 від 06.12.2010 року, якою повідомлено, що станом на 06.12.2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням позивача становить 191709 грн. 53 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування першої податкової вимоги від 04 жовтня 2010 року № 1/49 та другої податкової вимоги від 06 грудня 2010 року № 2/57, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення у субєкта господарювання обовязку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на умовах укладеного договору про надання бюджетної позички, не є податковим зобовязанням на відміну від виникнення у субєкта господарювання безумовного обовязку перерахувати кошти до бюджету виключно на підставі закону. Органи Державного казначейства України не є контролюючим органом у розумінні ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та відповідно не має повноважень здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Крім того, суд першої інстанції мотивував своє судове рішення й тим, що не надано доказів щодо фактичного перерахування коштів товаровиробникам за укладеними договорами, а також акт звірки розрахунків перед бюджетом та довідка про надання і повернення бюджетної позички містять суперечливі відомості про суму заборгованості позивача, що унеможливлює визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою.

Таким чином суд першої інстанції зазначив, що неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою - податковим зобовязанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобовязання свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України № 2181 підстав для прийняття податкової вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача при прийнятті спірних податкових вимог, суд першої інстанції вважав, що оскільки такі дії не породжують для позивача будь - яких юридичних наслідків, зазначені дії відобразилися у винесенні оскаржуваних податкових вимог, тому належним способом захисту є визнання протиправними та скасування податкових вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання утриматись від вчинення дій, пов'язаних зі стягненням коштів та продажем інших активів ВАТ "Глобинський елеватор хлібопродуктів" за виданими першою та другою податковими вимогами, суд першої інстанції зазначив про передчасність такої вимоги, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може регулювати суспільні відносини на майбутнє.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI, у 2010 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 24.10.2001 року № 1387, визначає механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби (далі - контролюючий орган), подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків (далі - подання) та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку (далі - податковий орган).

Тобто, податкова вимога формується органом державної податкової служби після проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків.

Здійснення узгодження зобовязання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу, який є предметом податкових вимог.

Щодо здійснення процедури узгодження суми зобов'язання, визначеного спірними податковими вимогам, суд першої інстанції правомірно посилався на те, що податковим зобовязанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Тобто, зобовязання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обовязку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.

Як встановлено судом першої інстанції, сумою заборгованості за бюджетним позичками, є кошти, отриманіна підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 12.03.1996 року № 323 та постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року".

Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, що затверджений наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11 квітня 1996 р. N 72/113 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 червня 1996 р. за N 265/1290, розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року N 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" .

Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 4 березня 1997 р. N 70/54/18 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 червня 1997 р. за N 212/2016.

Постановами Кабінету Міністрів України № 124 від 04 лютого 1997 року та № 323 від 12 березня 1996 року встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням сільськогосподарської продукції та продовольства, а також продовольчого зерна, елітного і сортового насіння на 1996 рік та обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.

Забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробники усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року (далі Наказ № 72/113) та Наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України»№ 70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ № 70/54/18).

Згідно умов зазначених вище нормативно-правових актів, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільськгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1995, 1996 та 1997 років на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру.

Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1995, 1996 та 1997 роках, між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначені договори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що бюджетні позички на виконання Наказів № 72/113 та № 70/54/18 отримувалися на договірних засадах і саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення.

А тому правомірним є посилання суду першої інстанції на те, що виникнення у субєкта господарювання обовязку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на умовах укладеного договору про надання бюджетної позички, не є податковим зобовязанням на відміну від виникнення в субєкта господарювання безумовного обовязку перерахувати кошти до бюджету виключно на підставі закону.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.

Згідно пункту 1.12 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Відповідно до ст.. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", до контролюючих віднесені наступні органи:1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Зазначена норма містить вичерпний перелік контролюючих органів, серед яких відсутні органи Державного казначейства України.

Крім цього, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано документи, які б свідчили про здійснення Управлінням Державного казначейства у Глобинському районі узгодження суми боргу позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач заперечував факт отримання зазначених вище позичок.

Окрім того, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження фактичного перерахування коштів товаровиробникам за укладеними договорами, копії яких наявні у матеріалах справи і були предметом дослідження судом першої та апеляційної інстанції.

Письмові докази свідчать про те, що третьою особою надані акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, складені у 1996 році, які містять відомості про прийом-передачу заборгованості у карбованцях (а.с. 47, 48, 49, 52, 55, 56, 57, 59, 62) та гривнях (а.с. 45, 46, 50, 51,53, 54, 60).

Перерахунок суми позички у гривнях суду не надано; акт звірки розрахунків перед бюджетом по постанові № 1003 від 11.09.1997 р., підписаний начальником управління агропромислового розвитку Глобинської РДА та начальником управління Державного казначейства у Глобинському районі (а.с. 27), містить суперечливі відомості про суму заборгованості позивача. Зокрема, згідно даних управління агропромислового розвитку Глобинської РДА у позивача відсутня заборгованість за позичкою по постанові № 1003 від 11.09.1997 р., тоді як згідно даних управління Державного казначейства у Глобинському районі заборгованість наявна. Довідка про надання і повернення бюджетної позички за 1997 р. (а.с. 25) складена станом на 01.11.2003 року та містить суму заборгованості товаровиробників в розмірі 46,6 тис. грн., тоді як у податкових вимогах до позивача заявляється сума боргу по позичці 1997 р. в розмірі 77669, 53 грн.

З огляду на зазначене вище, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те,що за таких обставин визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою є неможливим і свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підстав для прийняття податкової вимоги.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку встановленим обставинам у справі, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який зобовязаний надати докази, які свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, не надав беззаперечних доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийняття першої податкової вимоги № 1/49 від 04.10.2010 року та другої податкової вимоги № 2/57 від 06.12.2010 року про сплату ВАТ "Глобинський елеватор хлібопродуктів" 191709 грн. 53 коп. та не надано до суду відповідних доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача у правовідносинах, що виникли між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсними та скасування першої податкової вимоги № 1/49 від 04.10.2010 року та другої податкової вимоги № 2/57 від 06.12.2010 року.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача при прийнятті спірних податкових вимог, оскільки такі дії не породжують для позивача будь - яких юридичних наслідків, а наслідком зазначених дій є прийняття оскаржуваних податкових вимог, у звязку з чим вірним є висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту інтересів позивача є визнання протиправними та скасування податкових вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання утриматись від вчинення дій, пов'язаних зі стягненням коштів та продажем інших активів ВАТ "Глобинський елеватор хлібопродуктів" за виданими першою та другою податковими вимогами, оскільки така вимога є передчасною. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може регулювати суспільні відносини на майбутнє.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від25.03.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській областізалишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від25.03.2011 р. по справі№2а-1670/488/11 за позовомВідкритого акціонерного товариства "Глобинський елеватор хлібопродуктів"до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа:Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобовязання утриматися від певних дій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБенедик А.П.

Судді Курило Л.В. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.

Часті запитання

Який тип судового документу № 19203389 ?

Документ № 19203389 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 19203389 ?

Дата ухвалення - 04.07.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 19203389 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 19203389 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 19203389, Харківський апеляційний адміністративний суд

Судове рішення № 19203389, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 04.07.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 19203389 відноситься до справи № 2а-1670/488/11

Це рішення відноситься до справи № 2а-1670/488/11. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 19203386
Наступний документ : 19203392