Постанова № 19203341, 06.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р. Справа № 2а-12736/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Мушкатьорова К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ІРВІС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від29.03.2011р. по справі№2а-12736/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ІРВІС"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП ІРВІС" (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі за текстом-відповідач), в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000591800/0 від 01.09.2010р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2420,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1210,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від29.03.2011р.в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального, а саме: ст. 228 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України, п.1.6, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 505014 серії А00 ТОВ “НПП ІРВІС” зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 33606450.

ДПІ в Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ “НПП ІРВІС”, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB Техспецбуд», код ЄДРПОУ 34328794, за період: травень вересень 2009 року. За наслідками цієї перевірки складено акт № 4443/18-010/33606450 від 20.07.2010р, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000591800/0 від 01.09.2010р. на суму 3630,00 грн., в тому числі донарахування податку на додану вартість в сумі 2420,00 грн. та фінансових санкцій в сумі 1210,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з нікчемності правочину за результатами якого позивачем сформовано податковий кредит в сумі 2420,00 грн. та правомірності прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2009 року між ТОВ «НПП ІРВІС»(Замовник) та ТОВ «СК Техспецбуд»( Виконавець) укладений договір № 502, відповідно до якого Виконавець зобовязується надати Замовнику послуги на проведення маркетингових досліджень, предметом яких є ринок розходометрів лічильників енергоносіїв. Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування Замовником необхідних сум на розрахунковий рахунок Виконавця.

ТОВ «СК Техспецбуд»( Виконавцем) було повністю виконано свої зобовязання за договором № 502 щодо надання позивачу (Замовнику) послуг на проведення маркетингових досліджень, що підтверджується підписаними сторонами договору на підставі цього договору актами виконаних робіт від 14.07.2009 року, 06.05.2009 року, 12.06.2009 року, відповідно до яких загальна вартість послуг склала 14520 грн., в тому числі ПДВ 2420 грн., а також виданими Виконавцем податковими накладними № 0506.002 від 06.05.2009 року, № 0612.002 від 12.06.2009 року, № 0713.003 від 13.07.2009 року на зазначені суми.

ТОВ «НПП ІРВІС»(Замовником) на виконання договору № 502, перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «СК Техспецбуд»»( Виконавця) грошові кошти на загальну суму 14520 грн., в тому числі ПДВ 2420 грн., що підтверджується банківськими виписками за 13.07.2009 року, 06.05.2009 року, 12.06.2009 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору про надання послуг, укладеного з ТОВ «СК Техспецбуд», а тому доводи податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, про відсутність реальності здійсненої господарської операції та нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ «СК Техспецбуд»договору про надання послуг, не відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому, доводи ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо нікчемності правочину та неправомірності формування ТОВ «НПП ІРВІС» податкового кредиту за правовідносинами з ТОВ "СК Техспецбуд" ґрунтуються на твердженнях податкового органу, що всі первинні документи підписані директором ОСОБА_2 від імені ТОВ "СК Техспецбуд" є такими, що не мають юридичної сили.

Такі твердження здійснені податковим органом на підставі наданого до матеріалів справи листа Прокуратури міста Харкова від 17.02.2010 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 - директором TOB Теспецбуд», в межах кримінальної справи, надані письмові пояснення з яких вбачається, що з 12.12.2008р. по 02.04.2010р. ОСОБА_2 ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності TOB Теспецбуд»не мав: про штатну чисельність та хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність, де фактично знаходиться підприємство йому не відомо; ніколи не зустрічався з посадовими особами підприємств-контрагентів TOB "CK Техспецбуд".

Між тим, колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Колегія суддів зазначає, що зазначені в листі Прокуратури міста Харкова від 17.02.2010 року пояснення директора TOB Теспецбуд»ОСОБА_2, надані останнім у межах не адміністративної, а кримінальної справи для зясування певних обставин саме по ній. При цьому, при наданні вищезазначених пояснень ОСОБА_2 не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а тому зазначені пояснення не можуть бути належними доказами в даній адміністративній справі.

Крім того, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції до матеріалів справи були надані пояснення директора TOB Теспецбуд»ОСОБА_2, в яких він зазначає, що в період з травня по вересень 2009 року був директором ТОВ "СК Техспецбуд" та в якості директора в зазначений період мав господарські відносини з ТОВ «НПП ІРВІС»щодо надання послуг по проведенню маркетингових досліджень. Також, до матеріалів справи надано копію скарги ОСОБА_2 на ім'я прокурора Харківської області від 17.02.2010 року, щодо протиправності дії співробітників ДПА Харківської області під час доставляння скаржника до приміщення прокуратури м. Харкова та відібрання пояснень від 15.02.2010 року.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги пояснення ОСОБА_2, надані ним в межах кримінальної справи, та додані ним до матеріалів справи в ході розгляду даної справи, як належні докази по справі, оскільки зазначені докази протирічать один одному.

Посилання податкового органу на інші обставини та докази на підтвердження нікчемності укладеного між ТОВ «НПП ІРВІС»з ТОВ "СК Техспецбуд" правочину в акті переревірки та в ході судового розгляду справи, відповідачем не зазначено.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 цієї ж статті кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів по справі на підтвердження нікчемності угоди укладеної позивачем з ТОВ "СК Техспецбуд".

Натомість, матеріали справи містять всі належні первинні документи, які свідчать про реальність здійсненої між позивачем та ТОВ "СК Техспецбуд" господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні маркетингових послуг, на підставі виданих ТОВ "СК Техспецбуд" податкових накладних були включені до складу податкового кредиту в перевіряє мий період.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3, п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 0506.002 від 06.05.2009 року, № 0612.002 від 12.06.2009 року, № 0713.003 від 13.07.2009 року, видані ТОВ "СК Техспецбуд", на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, в повному обсязі відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165.

Отже, позивач, виконавши вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та сплативши податок на додану вартість в ціні послуг ТОВ "СК Техспецбуд", який, в свою чергу, виконав вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - видав замовнику, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суму податку, правомірно сформував податковий кредит на підставі цих накладних.

При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отримані позивачем маркетингові дослідження, предметом яких був ринок розходометрів лічильників енергоносіїв були використані позивачем при виконанні своїх зобовязань на підставі договору № 164 від 01.07.2009 року, укладеного з ТОА «Агропронвест», відповідно до якого позивачем було поставлено обладнання для організації вузла обліку насиченого пару, договору № 15/465 від 10.04.2009 року, укладеного з ВАТ «Енергомашспецсталь», відповідно до якого позивачем був проданий преобразник розходу газу, расходометр-лічильник газа, договору № 159 с від 05.04.2009 року укладеного з ФОП ОСОБА_3, відповідно до якого позивачем було виконано роботи з організації вузла комерційного обліку води, що підтверджується складеними на виконання цих договорів первинними документами. Крім того, проведені ТОВ «СК Техспецбуд»маркетингові дослідження за принципом територіальності чітко відповідають територіальному розташуванню контрагентів позивча за зазначеними договорами

Таким чином, усі витрати позивача з оплати маркетингових досліджень були використані ним в господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ІРВІС"задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від29.03.2011р. по справі№2а-12736/10/2070 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ІРВІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000591800/0 від 01.09.2010р., прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 08.07.2011 р.