Постанова № 19203303, 07.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 р. Справа № 2а-1670/2087/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011р. по справі№2а-1670/2087/11

за позовом прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор м.Полтави в особі Державної податкової інспекції у м.Полтаві(далі по тексту позивач, ДПІ у м.Полтаві) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість по податку з доходів найманих працівників в сумі 2585,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податкова заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у звязку з порушення ним положень підпункту 19.2 ст.19, пп. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 №889-IV. Заборгованість відповідача становить 2585,76грн. Станом на день звернення до суду відповідачем не погашена.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі№2а-1670/2087/11 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Державної податкової інспекції у м. Полтаві на р/р 33215800700002, код бюджетної класифікації платежу 11010101, одержувач УДК у м. Полтаві, ЗКПО 34698804, банк одержувач УДК у Полтавській області , МФО 831019 податковий борг по податку з доходів найманих працівників в сумі 2585 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 76 коп.

Судом першої інстанції справу розглянуто у відкритому судовому засіданні.

Відповідач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у звязку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

В надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від12.04.2011р. по справі№2-а-1670/2087/11 - залишити без змін.

Враховуючи надіслані до суду апеляційної інстанції письмові клопотання позивача та відповідача про розгляд справи в їх відсутність, колегія суддів на підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва НОМЕР_2, що наявне в матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 01.08.2005 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Згідно довідки з ЄДРПОУ наданої ДПІ у м. Полтаві станом на 04.11.2010 року, державним реєстратором 18.01.2008 року внесено рішення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог чинного законодавства відповідач звернувся до ДПІ у м. Полтаві із заявою про зняття з обліку платників податків.

На підставі направлення на перевірку від 21.03.2008 року № 490/17-342 та наказу №646 від 21.03.2008 року, відповідно до ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХІІ (із змінами і доповненнями), заяви про зняття з обліку платників податків від 18.01.2008 року та затвердженого плану державними податковими - інспекторами проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності СГД - ФО ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.08.2005 року по 18.01.2008року.

В ході перевірки встановлено наступні порушення:

- пп.19.1 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб ” від 22.05.2003 №889-IV - відсутня книга обліку доходів та витрат;

- пп."б", п.19.2 ст.19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб ”, ст.11 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків" № 320/94-ВР від 22.12.1994 року, а саме: не повідомлено в податковому розрахунку за формою 1- ДФ про суми виплаченого доходу найманим працівникам;

- пп."а" п.19.2 ст.19, пп.17.1 ст.17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб ”, а саме: не утримано податок з доходів фізичних осіб найманих працівників в сумі 861,92 грн.

За результатами перевірки складено акт № 442/1703/2351865124/01/ДХЄ від 01 квітня 2008 року.

01 квітня 2008 року перевіряючими складено акт № 2 про неможливість вручення акту, оскільки за місцем прописки СПД ОСОБА_1 не знаходилась. В зв'язку з чим акт перевірки направлено по пошті рекомендованим листом №3600000612853 від 02.04.2008 року.

Акт перевірки відповідачу вручено особисто 09.04.2008 року, що підтверджується листом поштампу - ЦПЗ № 1 від 22.04.2008 року про вручення особисто.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 24.04.2008 року № 0005591703/0 на суму 2585,76 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення - рішення направлене відповідачу рекомендованим листом, проте повернулося з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", про що складено акт про повернення від 28.05.2008 року.

На підставі пп.6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" позивачем податкове повідомлення - рішення розміщено на дошці оголошень 28.05.2008 року.

Відповідач не скористався правом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м.Полтаві, враховуючи чинні на час виникнення спірних правовідносин приписи п.п.6.2.1 п.6.2. ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, приймалися заходи щодо погашення податкового зобовязання, шляхом надсилання на адресу відповідача першої податкової вимоги № 1/461 від 19.03.2009 року (а.с.10) та другої податкової вимоги №2/1014 від 14.05.2009 року (а.с.11), які були вручені 25.03.2009 та 17.05.2009 року відповідно, що підтверджується підписом на поштових повідомленнях про вручення, які наявні в матеріалах справи.

В судовому порядку податкові вимоги відповідачем оскаржені не були.

Отже, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заборгованість відповідача у сумі 2585,76 грн. є узгодженим податковим боргом.

Відповідно до довідки про податковий борг (а.с.19) станом на час розгляду справи судом першої інстанції, податковий борг відповідача у розмірі 2585,76 грн. не сплачений, доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано до суду ані першої, ані апеляційної інстанції.

З огляду на приписи пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року в редакції, яка діяла на час виникнення податкового боргу, та з урахуванням дати звернення до суду з позовом (14.03.2011 року) судом першої інстанції не прийняті до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості останніх, а також із наявності у відповідача обов`язку сплатити узгоджені суми податкових зобов`язань.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено обов`язок платників податків у встановлені законами терміни сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів), до яких у відповідності до п.4 ст.14 цього Закону належить податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 19.2. статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Положеннями п.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на державні податкові інспекції в районах у містах покладено функцію здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Позаплановою невиїзною документальною перевіркою СПД-ФО ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2005 року по 18 січня 2008 року встановлено заниження відповідачем податку з доходів фізичних осіб на суму 861,92 грн.

Згідно із пп.17.1.9 п.17.1 ст.7 Закону № 2181, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи штрафні санкції були нараховані відповідачу у розмірі 1723,84 грн.

Пунктом 6.1 ст.6 Закону № 2181, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Зі змісту пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 випливає, що перешкодою для набуття податковим зобов`язанням статусу узгодженого у день отримання відповідного податкового повідомлення-рішення може бути лише подання скарги про перегляд цього рішення до контролюючого органу, право подання якої надано платнику податків підпунктом 5.2.2 пінкту 5.2 статті 5 Закону № 2181.

Колегією суддів встановлено, що в адміністративному або судовому порядку винесене ДПІ у м.Полтаві податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг у розмірі 2585,76 грн., ФОП ОСОБА_1 не оскаржувалося і є узгодженим в силу закону.

Положеннями підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181 встановлено, що узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником у строки, визначені цією статтею, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Як закріплено у пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону № 2181, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.

Слід відмітити, що надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1 друга та перша податкові вимоги відповідачем не оскаржені та є чинними.

Колегія суддів констатує, що ДПІ у м.Полтаві було вжито усіх необхідних заходів, направлених на погашення узгодженого боргу, які, однак, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу в сумі 2585,76 грн., наявність якого підтверджується даними облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1

Статтею 11 Закону України “Про систему оподаткування”, чинному на час прийняття оскаржуваної постанови, передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до законів України.

Відповідно до п.п.1, 2, 6 ч.1 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неврахування пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом з огляду на наступне.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців.

При цьому частиною 3 вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000, № 2181-III " (далі по тексту Закон № 2181, який діяв на час виникнення податкового боргу, за стягненням якого до суду звернувся позивач.

Строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Положеннями пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону № 2181 встановлено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” колегія суддів враховує приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, строк звернення ДПІ у м.Полтаві з цим позовом до адміністративного суду щодо стягнення податкового боргу з відповідача повинно бути визначено на підставі норм статті 15 Закону № 2181 і становить 1095 днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом (14.03.2011р.), 1095 днів на звернення до суду з позовом та дату узгодження податкового зобовязання (28.05.2008р.), колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дотримано строк звернення до суду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов поданий у строк, встановлений законом, є правильним.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача податкового боргу в загальній сумі 2585,76 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують.

Водночас, колегія суддів зазначає, що дійшовши правомірного висновку стосовно наявності підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача податкового боргу, суд першої інстанції в порушення норм матеріального права прийняв рішення про стягнення вказаного податкового боргу на користь податкового органу, а не до відповідного бюджету.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства було врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи (пп.20.1.18, п.87.11 Податкового кодексу України).

Згідно пп.9.1.1 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб законодавцем віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п.9.3. ст.9 Податкового кодексу України).

Вказане положення кореспондується також з нормами пп. 168.4.1. розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу, якими передбачено, що податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Положеннями ч.4 ст.45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.7 ст.45 Бюджетного кодексу України).

Отже, суд дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення податкового боргу на користь ДПІ у м.Полтаві, не зважаючи на те, що за приписами чинного законодавства сума податкового боргу за умови наявності підстав повинна бути стягнута на користь відповідного бюджету, до якого згідно із законом зараховуються податок на доходи найманих працівників, що відповідно до бюджетної класифікації є різновидом податку на доходи фізичних осіб.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Беручи до уваги те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі№2а-1670/2087/11 прийнята з порушенням норм матеріального права, колегія суддів скасовує постанову суду першої інстанції з прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011р. по справі№2а-1670/2087/11 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов прокурора м.Полтави в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Полтаві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (36040, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь бюджету на р/р 33215800700002, код бюджетної класифікації платежу 11010101, одержувач УДК у м.Полтаві, ЗКПО 34698804, банк одержувач УДК у Полтавській області, МФО 831019 заборгованість по податку з доходів найманих працівників в сумі 2585 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Жигилій С.П. Перцова Т. С.