Ухвала суду № 19203256, 05.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р.Справа № 2а-426/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняБоришполець Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011р. по справі№2а-426/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроснаб ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроснаб ЛТД" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 31.12.2010р. № 0005272305/0, від 31,12.2010р. № 0005282305/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 р. по справі №2-а-426/11/2070 позов задоволено в повному обсязі. Скасувано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0005272305/0 від 31.12.2010р. та №0005282305/0 від 31.12.2010р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 р. по справі №2-а-426/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, колегія суддів встановила, що з 15.1 1.2010р. по 17.12.2010р. ДП1 Дзержинського району м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроснаб * ЛТД" (ідентифікаційний код - 35701000) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.01.2008р. по 30.09.2010р валютного та іншого законодавства за період з 29.01.2008р. по 30.09.2010р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 22.12.2010р. № 13503/2305/35701000. 31.12.2010р. з посиланням на зазначений акт ДП1 Дзержинського району м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005272305/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 261.492,00грн. (основний платіж -193.362 грн., штрафні санкції 68.130 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0005282305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 148.023,0 грн. (основний платіж - 98.682,0грн.; штраф - 49.341,00грн.).

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 22.12.2010р. №13503/2305/35701000 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Євроснаб ЛТД" вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п. 1.32 ст.1, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: безпідставне віднесення до складу валових витрат обігу та виробництва суми витрат, понесених за господарськими операціями з ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг", так як ці господарські операції відбувались в межах нікчемних правочинів; про порушення ТОВ "Євроснаб ЛТД" вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, які були виписані ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг" на підтвердження проведення господарських операцій, які відбувались в межах нікчемних правочинів.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

1.Стосовно податкового повідомлення - рішення від 31.12.2010р. № 0005282305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 148.023,00грн. (основний платіж - 98.682,00грн., штраф - 49.341,00грн.).

За правилом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ".

Стосовно порушення ТОВ "Євроснаб ЛТД" п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних | цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником і податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-І цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг і з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем, ТОВ "Євроснаб ЛТД" (в якості покупця) та ПП "Буддизайн" (в якості постачальника) укладений договір №08-02 від 01.06.2008р., між позивачем, ТОВ "Євроснаб ЛТД" (в якості покупця) та ТОВ "ДН Будмаш" (в якості постачальника) укладений договір №08-18 І від 26.05.2010р., між позивачем, ТОВ "Євроснаб-ЛТД" (в якості покупця) та ТОВ "Компанія Техноторг" (в якості постачальника) укладено договір №08-19 від 16.09.2010р., між позивачем, ТОВ "Євроснаб-ЛТД" (в якості покупця) та ТОВ "Імір-Строй" (в якості постачальника) укладено правочин поставки товару згідно з видатковою накладною №55 від 10.03.2010р. та податковою накладною №55 від 25.02.2010р.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем виконані зобов'язання по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування коштів у безготівковій формі. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Колегія суддів зазначає, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище суб'єктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДП1 ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Приєднані до матеріалів справи копії первинних документів складених в межах господарських операцій за переліченими вище правочинами, в тому числі і податкові накладні, не мають дефектів форми, змісту або походження, які згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій за переліченими правочинами, оскільки вказані доводи спростовуються фактичною наявностю товару та використання згаданого товару у власній господарській діяльності позивача шляхом здійснення поставки цього товару на користь інших суб'єктів господарювання. Доказів збитковості проведених ТОВ "Євроснаб ЛТД" операцій з придбання та подальшої реалізації товару відповідач не надав.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, ТОВ "Євроснаб ЛТД" та контрагентами позивача - ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг", виходячи з наступного.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодекс України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз перелічених договорів між позивачем, ТОВ "Євроснаб ЛТД" та контрагентами позивача - ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг" свідчить про відсутність порушень закону в їх укладенні, оскільки ці правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, умови договору виконані з боку сторін.

Відповідачем не наведені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності ТОВ "Євроснаб ЛТД" рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст.. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ "Євроснаб-ЛТД" п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» за взаємовідносинами з ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг".

2.Стосовно податкового повідомлення - рішення від 31.12.2010р. №0005272305/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 261.492,00грн. (основний платіж - 193.362,00грн., штраф - 68.130,00грн.

Зі змісту акту перевірки від 22.12.2010р. № 13503/2305/35701000 вбачається, що в ході здійснення перевірки податковий орган не висував жодних претензій до фізичної наявності товару, придбаного позивачем у ТОВ "ДН-Будмаш", ПП "Буддизайн", ПП "Імір-Строй", ТОВ "Техноторг".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, колегія суддів зазначає, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Колегія суддів зазначає, що з акту від 22.12.2010р. № 13503/2305/35701000 вбачається, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому за матеріалами справи був реалізований ТОВ «Євроснаб ЛТД» іншим суб'єктам господарювання. Отримання позивачем збитку від господарських операцій з придбання - продажу товару ДПІ не виявлено, в акті від 22.12.2010р. № 13503/2305/35701000 таких висновків не відображено.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та обставини подальшого використання товару саме в межах господарської діяльності ТОВ «Євроснаб ЛТД» шляхом проведення подальшої реалізації товару на користь інших суб'єктів господарювання визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ТОВ та не спростовані в ході судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновку податкової про неправомірне завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, оскільки формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

При цьому, колегія суддів зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010р. № 0005272305/0, від 31,12.2010р. № 0005282305/0 .

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011р. по справі№2а-426/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Перцова Т. С. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.