Ухвала суду № 19203221, 25.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1128/11/11/0170

25.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 19.04.11 у справі № 2а-1128/11/11/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства агрофірми "Ескоріал" (вул. Степова, 14, кв. 13, Суворовське, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96526)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2011 адміністративний позов Закритого акціонерного товариства агрофірми Ескоріал»задоволено: визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0002771502/0 від 17.12.2010 про визначення Закритому акціонерному товариству агрофірми "Ескоріал" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215737,00 грн., у тому числі 179781 грн. за основним платежем, 35956 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 27.10.2010 відповідачем складено акт №14 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства агрофірми «Ескоріал», у звязку із відсутністю за поточні 12 календарних місяців оподатковуваних податком на додану вартість операцій. Відповідно до зазначеного акту датою анулювання реєстрації є 27.10.2010.

17.12.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0002771502/0, яким позивачу донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 215737,00грн., у тому числі: основний платіж-179781,00грн., штрафні санкції- 35956,00грн.

Передумовою донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 215737,00грн. став акт №1905/15-02/25145716 від 06.12.2010 документальної невиїзної перевірки «Про результати невиїзної документальної перевірки визнання умовного продажу запасів по Закритому акціонерному товариству «Ескоріал».

Перевіркою встановлено порушення пункту 9.8 абзацу19 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме невизнання умовного продажу основних фондів та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 179781,00грн.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка відповідача, за результатами якої винесене спірне податкове повідомлення-рішення є позаплановою невиїзною, оскільки в результаті зазначеної перевірки не були досліджені первинні документи бухгалтерського обліку позивача. Висновок про вартість та склад запасів та основних фондів позивача зроблено відповідачем виключно на підставі даних, відображених у додатку К 1/1 до Декларації на прибуток підприємства за 3 квартал 2010року, поданої позивачем у порядку звітності.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що акт перевірки це службовий документ, що є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, обєктивно і повною мірою з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, які підтверджують наявність вказаних фактів, що повністю відповідає приписам пунктам 1.3, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що акт перевірки №1905/15-02/25145716 від 06.12.2010, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить доказів із посиланням на первинні документи платника податку про основні фонди, відносно яких ним був нарахований кредит в минулих або поточному податкових періодах. Посилання на первинні документи у акті перевірки взагалі відсутні.

Судова колегія звертає увагу на те, що враховуючи вид перевірки, відповідач, в рамках її проведення, позбавлений можливості встановити обставини, які входять до предмету доказування із посилання на належні докази.

Згідно пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»анулювання реєстрації відбувається якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно пункту 9.8 абзацу 19 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»визнання умовного продажу основних фондів здійснюється на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, тобто в даному випадку на 27.10.2010, тоді як в додатку К 1/1 до Декларації на прибуток підприємства, на який посилається відповідач у акті перевірки, відображені дані за 3 квартал 2010року, тобто, станом на 01.10.2010. Отже, додаток К 1/1 до Декларації на прибуток підприємства не відображає фактичного стану облікових даних платника податків на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Первинним документом, якій підтверджує податковий кредит є виключно податкова накладна, що повністю відповідає приписам підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці податкові накладні відповідачем не досліджувались, тому у відповідача відсутні підстави вважати, що запаси та основні фонди, зазначені у додатку К 1/1 приймали участь при формуванні податкового кредиту позивача у попередніх податкових періодах. Так само вартісний показник запасів в додатку К 1/1 не є, а ні балансовою вартістю таких запасів, а ні показником звичайної ціни. Тобто, для визначення зобовязання з податку на додану вартість додаток К 1/1 не є належним доказом в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Сакською обєднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, у тому числі, не надано жодного доказу на підтвердження порушення позивачем вимог абзацу 19 пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Судової колегії не надано доказів того, що спірне податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 №0002771502/0 Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим не відповідає вказаним принципам (критеріям). За таких обставин, оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які ставляться до рішення субєкта владних повноважень частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до повноважень суду не віднесено право на визначення податкових зобовязань платникам податків та проведення у них перевірок щодо дотримання вимог податкового законодавства, тому суд позбавлений можливості самостійно здійснити перевірку та встановити чи дійсно віднесено позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у звязку із спорудженням основних фондів, балансова вартість яких зазначена у додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010року, а також чи існували такі основні фонди на момент анулювання позивача як платника податку на додану вартість. Також не відноситься до повноважень суду визначення вартості товарних залишків або основних фондів, стосовно яких позивачем був (якщо був) нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Відповідач не позбавлений можливості здійснити документальну перевірку позивача відповідно до вимог Податкового кодексу України та у разі встановлення порушень, визначити позивачу грошові зобовязання з цього податку.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сакської обєднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2011 у справі № 2а-1128/11/11/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 31 жовтня 2011 року