Ухвала суду № 19203199, 18.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5490/10/16/0170

18.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Євротранс"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.04.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим- Черниш Анна Олексіївна, довіреність № 7776/9/10-0 від 22.10.08

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 01.12.10 у справі № 2а-5490/10/16/0170

за позовом Приватного підприємства "Євротранс" (вул. Ломоносова, 19, кв.5, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98604)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

треті особи:

Виконавчий комітет Ялтинської міської ради (пл. Радянська 1, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2010 адміністративний позов Приватного підприємства «Євротранс»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 0000831502/0 від 12.04.2010 про донарахування Приватному підприємству “Євротранс” податку на додану вартість в сумі 299465,00 грн. та штрафних санкції у розмірі 748663,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій у звязку з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним зясуванням обставин у справі, просить постанову суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат) не поширюється дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»; тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території міста Ялта погоджені рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.2008, яке не було опубліковано відповідно до закону.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.04.2010 Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим прийняте податкове повідомлення-рішення Крим № 0000831502/0 від 12.04.2010 про визначення Приватному підприємству «Євротранс»податку на додану вартість в розмірі 299465,00грн. та штрафні санкції- 748663,00 грн.

Передумовою визначення позивачу податку на додану вартість розмірі 299465,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 748663,00 грн. став акт №1005/15-2/32003201 від 01.04.2010 невиїзної документальної перевірки позивача з податку на додану вартість за період з 01.03.2007 по 28.02.2010.

Перевіркою встановлено факт порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 299465,00 грн. Позивачем при визначенні податку на додану вартість за період з 01.03.2007 по 28.02.2010 безпідставно було застосовано положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки господарські операції з перевезення пасажирів здійснюються позивачем за тарифом, погодженим рішенням Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №1655 від 24.07.2008, а не встановленим органом місцевого самоврядування, як це передбачено підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону.

Як свідчать матеріали справи в перевіряємий період позивач здійснював надання транспортних послуг на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, зокрема, на маршрутах: №№ 3, 11, 22 та 24 в місті Ялта Автономної Республіки Крим. Згідно рішенню Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим від 27.06.2002. № 211 "Про організацію пасажироперевезень на території Великої Ялти", вказані маршрути віднесені до маршрутів міського сполучення (міські перевезення). Вказане також підтверджується Паспортами автобусних маршрутів загального користування та договорами на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладеними між позивачем та третьою особою, наданими до суду Виконкомом Ялтинської міської ради та позивачем.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим від 24.07.2008 №1655 «Про узгодження тарифів на проїзд міськими автобусними маршрутами на території міста Ялта», позивачу погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта, а саме: з 01.08.2008 узгоджено єдиний тариф 2-00грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, які працюють як маршрутні такси (додаток №1).

Згідно з підпунктом 2 пункту “а” частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»”( в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право користуватися положенням підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг перевезення пасажирів при формуванні сум податку на додану вартість у податковій звітності, оскільки він керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом, врегульованими органом місцевого самоврядування.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на факт не опублікування рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.2008 №1655 у встановленому законом порядку , оскільки це рішення не скасовано та є діючим, що повністю відповідає вимогам статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої акти виконавчого комітету міської ради є обовязковими для виконання всіма громадянами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами. При цьому судова колегія керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання в апеляційній скарги на відсутність відповіді на запит від 05.07.2010 №6139/9/10-0 щодо надання інформації про дату та найменування засобів масової інформації, у якому відбувалось друкування рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим від 24.07.2008 №1655, як на підставу не набрання чинності рішенням від 24.07.2008 №1655, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки відповідачем не враховано, що даний запит був направлений до іншій юридичній особі- Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, яка не приймала рішення від 24.07.2008 №1655, про яке йде мова в запиті.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що Виконавчий комітет Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, прийнявши рішення №1655 від 24.07.2008 «Про узгодження тарифів на проїзд міськими автобусними маршрутами на території міста Ялта», погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту “а” частини першої статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що виконавчі органи сільських селищних міських рад уповноважені не тільки встановлювати тарифи на транспортні послуги, затверджувати маршрути і графіки руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, у тому числі шляхом укладення відповідних договорів, а й здійснювати контроль за встановленими тарифами та транспортні послуги. Тобто, нормами чинного законодавства на органи місцевого самоврядування покладений обовязок щодо здійснення регулювання тарифів на транспортні послуги на відповідному місцевому рівні, що повністю узгоджується з приписами пункту 2 пункту “б” частини першої статті 28, пунктами 10,12 статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Слід зазначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень підпункту 2 пункту “а” частини першої статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Отже, рішення № 1655 від 24.07.2008 прийнято Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Судова колегія звертає увагу на те, що поняття слова: «регулювання»застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, слід розуміти як «впорядкування» чого-небудь, що також може включати поняття: «погоджування», «приймання рішення», «встановлювання», «визначення», «обмеження» та інше, що, в свою чергу, узгоджується з приписами Закону України “Про автомобільний транспорт”, Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 N 1175.

При використанні терміну «регулювання» необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Таким чином, Виконавчий комітет Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, прийнявши рішення №1655 від 24.07.2008, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом, врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Приватне підприємство «Євротранс»мало право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум податку на додану вартість у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказане свідчить про те, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Виходячи з аналізу наведених норм Закону України “Про автомобільний транспорт”, Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.1.2009 N 1175, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про податок на додану вартість”, судова колегія дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем до операцій, які звільнюються від оподаткування, операцій з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які погоджені органом місцевого самоврядування, оскільки ці операції згідно підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняються від оподаткування.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів своєї правової позиції на підтвердження правомірності нарахування податку на додану вартість в сумі 299465,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 748663,00 грн.

Виходячи з встановлених судом обставин справи та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 299465,00 грн. та, як наслідок, штрафних санкцій на суму748663,00 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим.

Згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2010 у справі № 2а-5490/10/16/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 24 жовтня 2011 року