Ухвала суду № 19203187, 18.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14642/10/11/0170

18.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.01.10

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 24.05.11 у справі № 2а-14642/10/11/0170

за позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник" (проспект Перемоги 15, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 адміністративний позов Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник»задоволено: визнані протиправними та скасовані рішення про застосування штрафних санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим: №0002114101 від 05.11.2010 про застосування штрафних санкцій в сумі 3650,00грн., №0002124101 від 05.11.2010 про застосування штрафних санкцій в сумі 5454,00грн., №0002134101 від 05.11.2010 про застосування штрафних санкцій в сумі 320,00грн.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі зясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим 05.11.2010 прийняла рішення про застосування штрафних санкцій: №0002114101 на суму 3650,00грн., №0002124101 на суму 5454,00грн., №0002134101 на суму 320,00грн.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій стали: акт №004787 від 18.10.2010 перевірки господарської одиниці АЗС, яка знаходиться за адресою: місто Сімферополь, вул.Автомобілістів, б.8 та належить Приватному підприємству Паливно-енергетичний комплекс «Современник», за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій та акт №0092/01/30/41/24870616 від 19.10.2010 перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки.

Перевіркою від 18.10.2010 встановлені порушення позивачем пунктів: 1, 2, 6 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій; не видача особі, яка отримує товар, розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції; не забезпечено зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення. Також встановлено порушення статті 7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме, не розміщено оригінал торгового патенту на фронтальній вітрині.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що посадові особи податкової служби, які прибули для проведення перевірки, не були допущені до її проведення оскільки, не мали право на її проведення. Зокрема, про факт недопуску до перевірки свідчить те, що перевіряючи не були допущені в приміщення де розташовано реєстратор розрахункових операцій, в звязку із чим не був роздрукований денний Х-звіт, та не були перераховані готівкові кошти на місці проведення розрахунків. Крім того, внаслідок недопуску до проведення перевірки працівникам не були надані первинні бухгалтерські документи і, таким чином, працівники державної податкової служби не мали можливості встановити факти порушення законодавства з боку позивача.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Факт не допуску до проведення перевірки підтверджено показаннями свідків оператора АЗС ОСОБА_4 та державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_5, який проводив перевірку.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, чинного на час проведення перевірки позивача, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що у разі, якщо суб'єкт господарювання відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених законами України, посадовими особами податкового органу складається акт відмови від допуску до перевірки. Акт відмови від допуску до перевірки та акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби підписується не менш як трьома службовими особами, що повністю відповідає приписам пункту 1.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що при проведенні 18.10.2010 перевірки господарської одиниці АЗС, яка знаходиться за адресою: місто Сімферополь, вул. Автомобілістів, б.8, та належить Приватному підприємству Паливно-енергетичний комплекс «Современник», повинні були скласти акт відмови від допуску до перевірки, а не акт перевірки.

У звязку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що акт перевірки №004787 від 18.10.2010 щодо фіксування фактів порушення позивачем пунктів: 1, 2, 6 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки №004787 від 18.10.2010 як доказ встановлення фактів порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, акт перевірки бланк №004787 (№ реєстрації в ДПС 0093/01/30/41/24870616) від 18.10.2010 складено всупереч вимогам чинного законодавства, не відображає фактичних обставин проведення перевірки, не є доказом відображених у ньому фактів, а тому не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій.

За таких обставин, оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій №0002124101 від 05.11.2010 та №0002130141 від 05.11.2010 прийняті на підставі протиправного акту і тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо правомірності винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 05.11.2010 №0002114101, яким позивачу нараховані штрафні санкції у сумі 3650грн. судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 19.10.2010 проведено перевірку за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатам якої складено акт №0092/01/30/41/24870616 від 19.10.2010.

В акті зазначено про відсутність ведення у встановленому порядку облік товарних запасів по місцю їх реалізації, що є порушенням позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що зазначений акт підписано із зауваженням, що товарно-транспортні накладні знаходяться в головному підприємстві.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції оглянуті накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, які підтверджують факти отримання зазначеного у акті перевірки товару від постачальника та відвантаження такого товару на перевіряємому господарську одиницю.

Таким чином факт відсутності обліку товарних запасів у позивача не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, отже, рішення №0002114101 від 05.11.2010 прийняте відповідачем необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, правомірно визнані протиправними та скасовані.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 у справі № 2а-14642/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 24 жовтня 2011 року