Ухвала суду № 19203184, 18.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5431/11/0170/21

18.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 06.06.11 у справі № 2а-5431/11/0170/21

за позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримські перевезення" (вул. Гоголя, 22, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

про стягнення 390,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011 у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримські перевезенння" про стягнення 390,00 грн. було відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог зі підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, 03.03.2011 позивачем прийняте податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0023132303 в розмірі 360,00 грн. та податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій № 0023292303 в розмірі 30,00 грн.

Передумовою застосування до відповідача штрафних санкцій в сумах 360,00грн. та 30,00грн. стали акти перевірок: №00529/187/01/09/23/35337967 від 15.02.2011 та №00543/208/01/09/23/35337967 від 17.02.2011 дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці-маршрутного таксі № 49 «Аеропорт - Мар'їно», що належить відповідачу.

Актами перевірок зафіксовані порушення відповідачем пунктів 2, 5, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункові операції без застосування книги обліку розрахункових операцій; не забезпечення відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, сума невідповідності склала 6,00 грн. та проведення розрахункові операції без застосування КОРО і білетів при проїзді в маршрутному таксі, не виданий розрахунковий документ; не забезпечення відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, сума невідповідності склала 4,00 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим штрафних санкцій.

Суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17- 24 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій ( стаття 25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”).

Згідно підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій після узгодження і несплати у встановлений законом строк є податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм: пункту 95.1 статті 95, підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.265 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.

Податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених статтями 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій: після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що сума заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО є сумою податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України і врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.03.2011 № 0023132303 в розмірі 340,00 грн. та № 0023292303 в розмірі 30,00 грн. повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме, з урахуванням пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення податкових вимог відповідачу про погашення відповідних штрафних (фінансових) санкцій за порушення статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг", що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011 у справі № 2а-5431/11/0170/21 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 24 жовтня 2011 року