Ухвала суду № 19203162, 11.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13379/09/5/0170

11.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Спільного підприємства "Сердолікова Бухта"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 17.02.11

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим- ОСОБА_3, довіреність № 29 від 06.04.11

розглянувши апеляційну скаргу Спільного підприємства "Сердолікова Бухта" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 18.05.11 у справі № 2а-13379/09/5/0170

за позовом Спільного підприємства "Сердолікова Бухта" (пров. Шкільний/Долинний, 4 А/3, Коктебель, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98186)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82-в, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2011 у задоволені адміністративного позову Спільного підприємства «Сердолікова бухта»до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено.

В апеляційній скарзі Спільне підприємство «Сердолікова бухта»просить скасувати постанову суду першої інстанції від 18.05.2011 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 16.11.2009 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001522301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 90420,00грн., у тому числі: основний платіж -60280,00грн., штрафні санкції 30140,00грн. та №0001532301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 81918,00грн., у тому числі: основний платіж 54612,00грн., штрафні санкції -27306,00грн.

Передумовою визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств в сумі 90420,00грн. та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 81918,00грн. став акт №2671/23-2/22265242 від 04.11.2010 невиїзної позапланової документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки»за період з 01.01.2006 по 31.10.2008.Перевіркою встановлені порушення пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибути підприємств», що призвело до заниження та несплати податку на прибуток за 2007рік у розмірі 60280,00грн., підпункту 7.4.1, підпункту 7.2.6. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на суму 54612,00 грн.

Так перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат на 241119,64 грн. Завищення валових витрат виникло у зв'язку з тим, що позивачем до складу валових витрат включались витрати за придбання робіт, послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки»за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів. Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 54612,00 грн., у зв'язку з тим, що позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки» за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

Судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків відповідача, які викладені в акті перевірки від №2671/23-2/22265242 від 04.11.2010.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення встановленого порядку проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, оскільки постанови слідчого, винесені відповідно закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами громадянами, що повністю узгоджується з приписами частини пятої статті 114 Кримінально-процесуального Кодексу України. Отже, відповідачем правомірно здійснено перевірку позивача, оскільки постанова слідчого від 12.12.2008 набрала законної сили, не скасована, а отже вона є обов'язковою до виконання підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами. Крім позивачем надані усі первинні і бухгалтерські документи щодо правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки».

Відповідно до підпункту 7.2.3, підпункту7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податі кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє і (послуги), на вимогу їх отримувача. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки»в особі директора ОСОБА_4 та Спільним підприємством «Сердолікова Бухта»укладено ряд господарських договорів на надання ремонтних робіт (договір від 01.05.2007), на дослідження структури ринку туристичних послуг (договір про надання послуг від 15.01.2007), на надання послуг з поточного утримання території ( договір про надання послуг від 17.01.2007), на ремонт та технічне обслуговування компютерів (договір на технічне обслуговування від 03.01.2007), на поставку будівельних матеріалів (договір №5-2/8 купівлі-продажу від 31.01.2007).

За результатами поставки товарів та надання послуг відповідно до вищезазначених договорів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки»були оформлені податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Залізничного районного суду міста міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17.06.2009 у кримінальній справі №1п-129/2009 за звинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, останнього звільнено від кримінальної відповідальності у звязку зі зміною обстановки, кримінальну справу провадженням припинено.

Проте, постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17.06.2009 встановлено, що ОСОБА_4, маючи умисел на заняття фіктивним підприємством, тобто, свідомо знаючи, що фактично, юридична особа жодної підприємницької діяльності здійснювати не буде, 31.05.2006 створив у встановленому законом порядку Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки». ОСОБА_4 за попередньою домовленістю з ОСОБА_5, маючи умисел на порушення встановленого порядку здійснення господарської діяльності, при відсутності наміру здійснювати заявлену діяльність, яка мала вираз у невиконанні зобовязань, що випливають із установчих документів, на протязі часу достатнього для виконання цих зобовязань, уклав з рядом субєктів господарської діяльності фіктивні угоди на поставку різних товарів, робіт і послуг зобовязання за якими не виконав.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно даних фіктивних угод в період з 30.06.2006 по 23.06.2008 на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки»були зараховані грошові кошти в загальній сумі 2016631,39грн., з яких 20148828,68грн. транзитом перераховані іншим субєктам господарської діяльності, за що ОСОБА_4 щомісячно отримував матеріальну винагороду. Таким чином, ОСОБА_4, являючись посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки», реальної фінансово-господарської діяльності від імені даного підприємства не здійснював.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що за результатами вивчення документів податкової звітності позивача, зокрема, податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки», встановлено, що вказані документи підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки»ОСОБА_4 Проте, як зазначалось вище, ОСОБА_4 реальної фінансово-господарської діяльності від товариства не здійснював.

Слід зазначити, що згідно пояснень експерта щодо висновку, висновок про придбання позивачем у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельної підготовки»товарів (робіт, послуг) надано лише на підставі первинних бухгалтерських документів на документів бухгалтерського обліку. При цьому фактичне отримання товарів (робіт, послуг) не перевірялося.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові накладні: №86, №263, №265, №264, №270,№270/1,№333, №251/1,№401/1,№495,№496 не є належними доказами сплати СП «Сердолікова Бухта»до бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 56978,24грн. та відповідно підставою для нарахування податкового кредиту, враховуючи приписи абзацу З пункту 2, пункту 18 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, відповідно до яких податкова накладна має бути виписана особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету та підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку. Тому правомірними визнані дії відповідача щодо донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 54612,00грн., штрафних санкцій в сумі 27306,00грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 60280,00грн., нарахування штрафних санкцій в сумі в сумі 30140,00грн. та прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.11.2009 №0001522301/0, оскільки як було встановлено судом податкові накладні, а також рахунки і акти виконаних робіт були складені та підписані ОСОБА_4, який реальної фінансово-господарської діяльності від імені товариства не здійснював.

Крім того, проведені господарські операції не відповідають нормам законодавства, оскільки були проведені з фіктивним підприємством та не були направлені на настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Первинні документи податкового обліку не можна вважати належним доказом понесених позивачем валових витрат, оскільки складені вони з порушенням положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Спільним підприємством «Сердолікова бухта»не доведені обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а надані Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального права та не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Сердолікова Бухта" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2011 у справі № 2а-13379/09/5/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 17 жовтня 2011 року