Ухвала суду № 19203161, 11.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15119/10/13/0170

11.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. , Кучерука О.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 19.05.11 у справі № 2а-15119/10/13/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Агро-Альянс" (вул. Козлова, 45, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Агро-Альянс" задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 19.03.2010 №0012531701/1 та від 04.06.2010 №0012531701/2, в іншій частині в позові відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову суду першої інстанції від 15.05.2011 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6109,38 грн., у тому числі 2036,46 грн. основного платежу та 4072,92 грн. за штрафними від 19.03.2010 №0012531701/1, від 04.06.2010 №0012531701/2, від 04.06.2010 №0012521701/2. Також відповідачем було визначено податкове зобовязання з податку з власників наземних транспортних засобів у сумі 170,00грн. за штрафними санкціями від 31.12.2009 №0012521701/0, від 19.03.2010 №0012521701/1.

Передумовою визначення позивачу податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6109,38 грн. став акт від 21.12.2009 №1195/23-7/34057657 планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Крим Агро-Альянс” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2009.

Перевіркою встановлені порушення підпунктів 8.1.4., 4.2.9. “є” Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” - заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 2395,89 грн., статті 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів” розрахунок за придбаний транспортний засіб поданий з порушенням встановленого строку.

Як свідчать матеріали справи, 12.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим Агро-Альянс” та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 був укладений договір №3, відповідно до якого продавець позивач зобовязується передати покупцю ОСОБА_2 автомобіль марки Chery Tiggo легковий універсал №НОМЕР_1, протягом 2-х днів з моменту оплати вартості товару, а покупець сплатити та прийняти автомобіль. Вартість автомобіля 75576,40 грн., у тому числі, податок на додану вартість. Оплата проводиться покупцем до 31.12.2009 з моменту підписання договору. Продавець передає покупцеві протягом 1 календарного дня з моменту оплати товару усю документацію на автомобіль, що необхідна для реєстрації та експлуатації транспортного засобу. 13.03.2009 автомобіль був знятий з балансу підприємства та зі звіту в органах ДАІ на підставі довідки-рахунку серія ДДР №917683 та видаткової накладної №ЛНА-000004.

Оплата була проведена з розрахункового рахунку: 24.03.2009 у сумі 40000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість- 6666,68 грн. за платіжним дорученням №20; 27.03.2009 у сумі 5000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість- 833,33 грн. за платіжним дорученням №21, 27.03.2009 у сумі 17000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість -2833,33 грн. за платіжним дорученням №22. Усього на момент перевірки 21.12.2009, покупцем було сплачено 62000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість. Решта, що не була сплачена покупцем склала 13574,40 грн.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач порушив статтю 8 підпункт 8.1.4. та підпункт 4.2.9. “Є” статті 4.2. Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” не був утриманий податок з доходу фізичної особи з ціни знижки, що є додатковим благом, та повинен був бути обкладений податком у розмірі 15% у сумі 2395,89 грн. у звязку з наступним.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, позивач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходом фізичної особи - платника податку є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. До такого доходу відносяться і доходи, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків (підпункт “и” пункту 1.2. статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”).

При цьому відповідач посилається на підпункт “Є” пункту 4.2.9. статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, що у даному випадку в покупця сформувався дохід від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Слід зазначити, що якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Слід зазначити, що пункт 4.2.9. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не містить підпункту “є”, на який посилається відповідача, а цитата, що приведена ним в акті перевірки взята з підпункту “е” зазначеного пункту.

За аналізом вказаної правової норми під доходом розуміється сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку саме у власність або нарахованих на його користь.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зясувавши обставини справи вказаний висновок необґрунтованими та передчасними. Відповідно до умов договору купівлі-продажу автомобіля покупець зобовязаний провести оплату за отриманий автотранспортний засіб до 31.12.2009. На момент проведення перевірки 08.12.2009-21.12.2009, вказаний період ще не сплинув.

Сттатя 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачає, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Тобто обовязок провести нарахування податку на решту вартості проданого автотранспортного засобу та сплаченої суми міг зявитися у податкового агенти лише після спливу строку добровільної сплати повної вартості, а саме 01.01.2010.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на момент проведення перевірки у відповідача не було законних підстав вважати решту вартості автомобіля, не сплаченою покупцем, знижкою вартості товару та додатковим благом субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

Оскільки основне податкове зобовязання визначено відповідачем протиправно, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним і нарахування штрафних санкцій. Отже, суд першої інстанції правомірно визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 19.03.2010 №0012531701/1 та від 04.06.2010 №0012531701/2.

Щодо порушення позивачем статті 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів”, то судова колегія не дає оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині, оскільки вказані правовідносини не оспорюються відповідачем, якій прийняв податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу штрафної санкції з податку з власників самохідних машин та механізмів саме у звязку з порушенням строку надання розрахунку за вперше придбаний транспортний засіб у сумі 170,00 грн., тобто у розмірі, що передбачений за законом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення щодо правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010 №0012531701/1 та від 04.06.2010 №0012531701/2, а надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим Агро-Альянс" письмові пояснення стосовно вказаних податкових повідомлень-рішень, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального права та не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 у справі № 2а-15119/10/13/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська підпис О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 17 жовтня 2011 року