Постанова № 19202794, 08.09.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2011 р.Справа № 2-а-9212/10/1570 Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Алексєєвій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та дочірнього підприємства «СКД»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства «СКД»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «СКД»звернулося до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 1 вересня 2010 року №№ 008732301/0 та 0008742301/0.

Свої позовні вимоги ДП «СКД»обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року вищенаведений позов було частково задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2010 року № 008732301/0 на суму 575741 гривень штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2010 року № 0008742301/0 на суму 698241 гривень штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та ДП «СКД»просять скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою позивач просить задовольнити його позов у повному обсязі, а відповідач відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Малиновському районі м. Одеси підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ДП «СКД»задоволенню не підлягає.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обгрунтованності позовних вимог ДП «СКД».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання ним норм діючого законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, результати якої відображені в акті від 17 серпня 2010 року № 297/23-219/32430892 /т. 1, а.с. 12-38/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним (позивачем), у перевіряємому періоді, було занижено податку на прибуток на загальну суму 1396482 гривень та ПДВ на загальну суму 1151482 гривень.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2010 року № 0008742301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 2302964 гривень (основний платіж 1151482 гривень та штрафні санкції 1151482 гривень) та податкове повідомлення-рішення від 1 вересня 2010 року № 0008732301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 2792964 гривень (основний платіж 1396482 гривень та штрафні санкції 1396482 гривень) /т. 1, а.с. 64, 65/.

Відповідно до акту перевірки, позивач, у періоді який перевірявся, задекларував валовий дохід у сумі 3369869 гривень, проте перевіркою встановлено заниження позивачем валового доходу за вказаний період всього на суму 5585928,00 грн., у тому числі на суму за показниками р.01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»у сумі 2252595 гривень, за показниками р.01.6 Декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5»в сумі 3333336 гривень.

На формування показників по доходу від продажу товарів (робіт, послуг) значною мірою вплинуло здійснення операцій з будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вiд 28.12.1994 року №334/94-ВР, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно даних декларацій (рядок 01.1) позивача доход за перевіряємий період склав 3354817 гривень, проте перевіркою первинної документації: договорів з замовниками, видаткових накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, журналів-ордерів по рахунках бухгалтерського обліку №361,31,70,79, банківських документів, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) доход позивача склав 5607411,67 гривень. Таким чином, відхилення декларованого позивачем доходу складає всього 2252591,67 гривень.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, щодо нарахування валового доходу мала вплив наявна заборгованість ВАТ «ОДБК»на користь ДП «СКД»по рах.36.2 станом на 01.04.2008 року 2351229 гривень, що відображено в попередньому акті перевірки, оскільки в Акті перевірки від 17.08.2010 року за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року перевіряючими враховані дані 1 кварталу 2008 року.

Заниження позивачем валового доходу за перевіряємий період за показниками р.01.6 Декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5»в сумі 3333336грн. встановлено за взаємовідносинами ДП «СКД»з ТОВ «ПЕКА». Згідно виписок про рух грошових потоків на розрахунковому рахунку позивача встановлено, що на розрахунковий рахунок ДП «СКД»за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року надійшло 4000000 гривень від ТОВ «ПЕКА»з призначенням платежу «повернення зворотної фінансової допомоги». Проте позивачем до перевірки не було надано жодного договору, укладеного з ТОВ «ПЕКА»про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 вищенаведеного Закону, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 того ж Закону, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Таким чином, згідно вимог Закону для надання поворотної фінансової допомоги є обов'язковим укладення про це відповідного договору. Однак під час перевірки такі договори перевіряючим надані не були.

Колегія суддів не приймає до уваги договори позивача з ТОВ «ПЕКА»про надання поворотної фінансової допомоги (т.З 22-29), оскільки жоден з цих договорів не був наданий перевіряючим, в Акті перевірки зазначено, що посадові особи ДП «СКД»відмовились дати пояснення з приводу даних обставин та не зробили жодного зауваження по цим обставинам при підписанні Акту перевірки /т.1 а.с. 19/.

Також перевіркою встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1151482 гривень.

Законом України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 року №168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування з ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В порушення зазначених норм Закону позивач не відобразив у складі податкових зобов'язань з ПДВ суму ПДВ у розмірі 1151482,00 гривень, що виникла при надходженні грошових коштів на розрахунковий рахунок ДП «СКД».

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про порушення позивачем вищенаведених норм діючого законодавства та заниження податкових зобовязань на наведені суми є правильним.

Однак, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податковими повідомленнями-рішеннями від 01.09.2010 року № 0008732301/0 та № 0008742301/0 відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувало до позивача наступні штрафні санкції: на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Уразі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули): рішенням від 01.09.2010 року № 0008732301/0 застосована санкція в розмірі 698 241,00 грн. - 50 % від заниженої суми податку на прибуток, рішенням від 01.09.2010 року № 0008742301/0 застосована санкція в розмірі 575 741,00 грн. - 50 % від заниженої суми податку на додану вартість.

На підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(У разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України): рішенням від 01.09.2010 року № 0008732301/0 застосована санкція в розмірі 698 241,00 грн. - 50 % від заниженої суми податку на прибуток (детальний розрахунок додається), рішенням від 01.09.2010 року № 0008742301/0 застосована санкція в розмірі 575 741,00 грн. - 50 % від заниженої суми податку на додану вартість (детальний розрахунок додається).

Виходячи із порядку, встановленого п.п. 6.1.6 п. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459, декларуванням переоцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування завищених об'єктів оподаткування, а декларуванням недооцінених об'єктів оподаткування необхідно вважати декларування занижених об'єктів оподаткування.

Слід врахувати, що при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до платників податків у другому випадку на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 та в порядку, встановленому пп. 6.1.6 п. 6.1 Інструкції № 110, обов'язковою обставиною є здійснення зазначеним платником декларування об'єкта оподаткування у занижених розмірах, а обов'язковою умовою для їх застосування - наслідки такого декларування, які полягають у заниженні податкових зобов'язань та донарахуванні у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

Великий розмір заниженого податкового зобов'язання - це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів у розмірі, не меншому за розмір коштів, що визначений як кваліфікуюча ознака кримінально караного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Згідно з приміткою до ст. 212 Кримінального кодексу України великий розмір коштів - це суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, відповідно до ст. 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 щодо встановлення на перехідний період розмірів податкової соціальної пільги.

Разом з тим, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889 визначено, що соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку. Таким чином, великі розміри заниження податкового зобов'язання змінюються кожного року, оскільки залежать від зміни мінімальної заробітної плати.

Перевірка ДП «СКД»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства проводилась за період діяльності відповідача починаючи з 01.04.2008 року. У свою чергу, позивачем з квітня 2008 року постійно занижувались податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1092796 гривень та з ПДВ на загальну суму 928731 гривень.

Так, у 2009 році розмір податкової соціальної пільги, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на цей же рік, становив 302,5 грн. Таким чином, особливо великим розміром заниження податкового зобов'язання протягом 2009 року було його заниження на 907 500,00 грн.

Отже, станом на кінець 2009 року сума заниження позивачем податкових зобов'язань окремо по податку на прибуток на суму 1 092 796,00 гривень та по ПДВ на суму 928 731,00 гривень досягла великого розміру в розумінні п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про протиправність вищенаведених штрафних санкцій є помилковими.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведеним вимогам щодо законності та обгрунтованності судового рішення оскаржена постанова суду першої інстанції не відповідає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «СКД»- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову дочірнього підприємства «СКД»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 1 вересня 2010 року №№ 008732301/0 та 0008742301/0 відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12 вересня 2011 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/