Ухвала суду № 19202227, 14.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року справа №2а-3353/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т. Г.

суддів Геращенка І.В. , Губської Л.В.

при секретарі: Варчук О.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, діючих за довіреностями

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 р. у справі № 2а-3353/11/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стаханівський вагонобудівний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Стаханівський вагонобудівний завод" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року позовні вимоги було задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, яка виразилася у неподанні до органу державного казначейства висновку про відшкодування відкритому акціонерному товариству «Стаханівський вагонобудівний завод» податку на додану вартість за листопад 2010 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод» (місцезнаходження: 94018, Луганська область, м. Стаханов, проспект Леніна, 67, код ЄДРПОУ 00210890) суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 2830,00 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень). Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод» (місцезнаходження: 94018, Луганська область, м. Стаханов, проспект Леніна, 67, код ЄДРПОУ 00210890) судові витрати у розмірі 31,70 грн. (тридцять одна гривня сімдесят копійок).

Не погодившись з винесеною постановою, відповідач оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду, посилаючись в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом, при винесенні рішення, норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції. Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Третя особа до суду не зявилась, про час розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» є юридичною особою та платником податку на додану вартість (том 1а.с.19-20 ).

17.12.2010 року позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 2830,00 грн. разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ) та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток № 4 до податкової декларації з ПДВ) (а.с.24-36 том 1).

На підставі декларації податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 по 31.10.2010, за наслідками якої складено довідку № 167/08-3/00210890 від 14.03.2011 (а.с.37-67 том 1).

Дані правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент формування податкового кредиту в 2010 році.

Згідно п.1.6 цього Закону, податковим зобов'язанням є сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Відповідно до п.1.7 податковим кредитом визначено суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7. ст.7 зазначеного Закону.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки відповідно до приписів пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. №200/86 ( який діяв у 2005році) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680 відшкодування ПДВ з бюджету здійснювалося органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду .

Пунктами 6,7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1995р. №590 ( яке діяло у 2005році ), було встановлено, що територіальні органи Державного казначейства здійснюють відшкодування коштів бюджетної заборгованості за рахунок Державного бюджету шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податків в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймався до негайної оплати (погашення) будь - якими банківськими установами.

Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у цьому пункті строку , вважалися бюджетною заборгованістю.

Платник податків мав право у будь - який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків. Оскільки позовні вимоги позивача стосуються бездіяльності податкової інспекції щодо не надання відповідного висновку для отримання бюджетного відшкодування,а також стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією за листопад 2010 року, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування у зв'язку з неотриманням відповіді на запит про надання відомостей щодо постачальника позивача, а саме: ТОВ «Новабуд XXI століття" (направлено запит до ВПМ ДПІ у Св'ятошинському районі м. Київа від 08.02.2011 р. № 2010/7/08-3303), колегією суддів не приймаються до уваги з наступних підстав.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналіз вищевикладених положень законодавства свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Документом, що посвідчував право на отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість. При цьому для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту платником податку (покупцем) Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не було передбачено умов сплати сум податку на додану вартість до бюджету його контрагентом (продавцем).

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВІК” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 р. у справі № 2а-3353/11/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стаханівський вагонобудівний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 вересня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 19 серпня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Арабей

Судді: І.В.Геращенко

Л.В.Губська