Ухвала суду № 19202210, 30.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року справа №2а/0570/6437/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів <Суддя учасник колегії >

Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Іллінові О.Є.,

за участю представників позивача Дейнека Н.О. та Угрімової О.М.,

представників відповідача Грищенко А.О. та Шапошнікова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі № 2а/0570/6437/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Микитівський алебастровий комбінат» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2010 року № 0000242341/0 та від 18 листопада 2010 року № 0000242341/1, якими визначені податкові зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 166242,48 грн, в тому числі за основним платежем 116992,75 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49249,73 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 26 серпня по 8 вересня 2010 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 13.09.2010 року № 1847/23-4/02773278. 23.09.2010р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000242341/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 166242,48 грн, в тому числі за основним платежем 116992,75 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49249,73 грн на підставі пункту 5.1, пп. 5.2.1 пункту 5.2 статті 4, пп. 5.5.1 п. 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( далі Закон № 334) та пп. 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ( далі Закон № 2181). Відповідач вважав, що в порушення вказаних вимог законодавства позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат суму нарахованих відсотків за договором позики, укладеним з компанією «Golden gate business LLC» в розмірі 467971 гривня, яка не повязана з господарською діяльністю підприємства, внаслідок чого занижений податок на прибуток в сумі 117067,75 грн. Позивач скористався своїм правом на оскарження вказаного податкового повідомлення рішення, але його скарга була залишена без задоволення, а результатами її розгляду прийняте податкове повідомлення-рішення 18 листопада 2010 року № 0000242341/1, яким також визначені податкові зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 166242,48 грн. Позивач не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому просив суд їх скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовані. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено суду, що спірна господарська операція не спрямована на досягнення прибутку.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, відмовивши в задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі .

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що метою господарської операції з отримання позивачем кредитних коштів від нерезидента компанії «Golden gate business LLC», які в подальшому були перераховані ТОВ «шахтоуправління «Попасні ліскуи» в рахунок передплати за придбання цінних паперів за договором комісії від 01.09.2006 року № 2006/09 не є отримання прибутку підприємства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що що відповідачем у період з 26 серпня по 8 вересня 2010 року проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 13.09.2010 року № 1847/23-4/02773278. 23.09.2010р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000242341/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 166242,48 грн, в тому числі за основним платежем 116992,75 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49249,73 грн на підставі пункту 5.1, пп. 5.2.1 пункту 5.2 статті 4, пп. 5.5.1 п. 5.5 статті 5 Закону № 334 та пп. 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181. \ Т. № 1 а.с. 6, 10-35\.

За результатами розгляду скарги позивача відповідачем прийнято рішення від 18.11.2010 року, яким останню залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. \ а.с. 72-72\.

В той же день відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 0000242341/1, яке є аналогічним повідомленню-рішенню № 0000242341/1. \ т. № 1 а.с. 8\.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Компанією з обмеженою відповідальністю «Golden gate business LLC» як позикодавцем був укладений договір позики № 1, відповідно до якого позикодавець надає підприємству позику в сумі 2000000 дол. США, процента ставка за користування позикою складає 10% річних від суми фактично отриманих підприємством коштів, проценти нараховуються щомісячно з моменту зарахування коштів на поточний рахунок підприємства до моменту списання з поточного рахунку для погашення позики. Сплата процентів за позикою здійснюється виходячи з фінансових можливостей підприємства. Перерахування коштів здійснюється у 3 кварталі 2006 року, призначення позики поповнення обігових коштів підприємства, а також на інші цілі, пов'язані з діяльністю підприємства. Договір позики діє від дня його реєстрації і до завершення розрахунків підприємства із позикодавцем. На виконання зазначеного договору на валютний рахунок позивача від позикодавця за період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року перераховано 90000 дол. США за платіжними дорученнями від 10 квітня 2009 року в сумі 50000 дол. США, від 15 квітня 2009 року в сумі 40000 дол. США.

Станом на початок перевіреного періоду позивачем отримано валютних грошових коштів в сумі 1222000 дол. США. Договір позики був зареєстрований у головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, реєстраційне свідоцтво від 26 червня 2006 року № 5516. Як встановлено відповідачем під час перевірки, позивачем нараховано відсотки за користування позикою на користь нерезидента на загальну суму 208483,98 дол. США, у тому числі за перевіряємий період в сумі 175791,45 дол. США, до складу валових витрат позивачем віднесений гривневий еквівалент в сумі 467971 грн., в тому числі по періодам - з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року на суму 53066 грн.. з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року на суму 256239 грн., з 1 січня 2010 року по 30 червня 2010 року на суму 158666 грн. Станом на 30 червня 2010 року кредиторська заборгованість позивача перед позикодавцем по сплаті відсотків складає 384275,34 дол. США або 3033298 грн. 70 коп., що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 6842 «розрахунки по нарахованим відсоткам». Повернення грошових коштів та сплату відсотків за період, який перевірявся, позивач не здійснював. Станом на 30 червня 2010 року позивачем отримано валютних грошових коштів в сумі 1312000 дол. США. Грошові кошти в сумі 90000 дол. США, які отримані від позикодавця, були використані позивачем, на думку відповідача, не у господарській діяльності підприємства, а саме платіжними дорученнями (стор. 16 акту перевірки) позивачем грошові кошти в сумі 932149 грн. за період з жовтня 2008 року по червень 2010 року було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Попасні ліски» для придбання цінних паперів за договором комісії від 1 вересня 2006 року № 2006/09. Як встановлено судом, 1 вересня 2006 року між позивачем як комітентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтоуправління «Попасні ліски» як комісіонером був укладений договір комісії № 2006/09, відповідно до якого комітент доручає, комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента надати посередницькі послуги щодо пошуку та придбання за ціною на розсуд комісіонера простих векселів, що емітовані українськими підприємствами - виробниками цементу та гіпсу; перед кожним придбанням вказаних векселів комісіонер повинен попередньо повідомити про ці векселі комітента. Відповідно до пункту 1.2 даного договору комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера грошовими коштами в сумі 3000000 грн. з метою виконання доручення. Пункт 7.1 договору передбачає, що він набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Як вбачається з акту перевірки, станом на 1 жовтня 2008 року передплата за договором від 1 вересня 2006 року складала 2485976 грн. 72 коп. За період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року на рахунок ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» було перераховано у рахунок передплати грошовими коштами на загальну суму 932149 грн. Станом на 30 червня 2010 року ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» в рахунок виконання своїх зобов'язань як комісіонера не було придбано цінних паперів, звіти комісіонера та акти виконаних послуг відсутні, передплата на користь даного підприємства становить 3418125 грн. 72 коп., на ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» обліковується заборгованість по балансовому рахунку 685 «розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами» як дебіторська. Враховуючи вищевикладене, відповідачем в акті перевірки здійснений висновок, що метою операції з отримання кредитних коштів від нерезидента, які в подальшому перераховані на адресу ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» в рахунок передплати за цінні папери за договором комісії від 1 вересня 2006 року, не є отримання прибутку підприємством. Таким чином, відповідач вважає, що відсотки у розмірі 467971 грн., які нараховані за користування кредитними коштами, не пов'язані із господарською діяльністю позивача та не підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.

Згідно приписів п. 3.1 ст. 3 Закону № 334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 цього Закону валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункт 5.5 Закону № 334 визначає особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, відповідно до підпункту 5.5.1 якого до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 165 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що кредитні кошти отримані позивачем за договором позики від 16 червня 2006 року № 1 з метою поповнення обігових коштів підприємства, а також на інші цілі, пов'язані з діяльністю підприємства, як зазначено у пункті 1 даного договору. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Стосовно посилання відповідача на відсутність звітів комісіонера та актів виконаних послуг, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, договір від 1 вересня 2006 року контрагентом позивача не виконаний, однак договір є безстроковим і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Стосовно посилання відповідача на відсутність у господарської операції з отримання кредитних коштів позивачем від нерезидента мети отримання прибутку підприємством колегія суддів зазначає, що неможливо виокремлювати отримання суб'єктом господарювання прибутку від кожної господарської операції, тим більше в певних податкових періодах, які перевіряються податковим органом. Суд першої інстанції правильно зазначив у постанові, що на момент формування валових витрат юридичне значення має саме мета, у зв'язку з якою вони були понесені подальше використання у господарській діяльності, а не досягнення цієї мети; під час понесення витрат результат господарської діяльності (дохід) ще може не існувати, тому при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток значення має спрямованість витрат, а не їх фактичне використання. В подальшому у випадку остаточного невиконанні договору та поверненні грошових коштів, отриманих як передплата, сторони договору відповідним чином відкорегують свої податкові звітності та зобовязання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи в судах обох інстанцій, відповідачем не визначено, якими саме первинними документами мав позивач обгрунтувати зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю у тому випадку, якщо зобов'язання за договором контрагентом позивача не виконані у перевіряємий відповідачем період. Колегія не приймає доводи апеляційної про сумніви відповідача щодо реальних результатів, пов'язаних з діяльністю позивача, спрямованих на досягнення прибутку, з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, оскільки саме відповідач, як субєкт владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, повинен доказати правомірність своїх дій, рішення або бездіяльності, тобто беззаперечно довести суду протиправність дій платника податків, а не лише ставити дії останнього під сумнів, не надаючи будь-яких доказів на підтвердження своїх припущень. Таким чином, з огляду на наведені приписи процесуального закону, у спірних відносинах саме податковий орган повинен довести, що спірна господарська операція не спрямована на досягнення прибутку. Таких доказів відповідачем в ході судового розгляду справи не надано, а лише висловлені сумніви, що є припущенням. Відповідачем не було доведено суду, що сторони, укладаючи спірне господарське зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Висновки в акті перевірки є суб'єктивними припущеннями відповідача, які не мають підтверджених доказів.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем в даному випадку неправомірно визначено позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 5 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року у справі № 2а/0570/6437/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова