Постанова № 19201666, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2011 року 10:40 № 2а-13903/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної підприємства "Український центр механізації колійних робіт"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Головного управління Державного казначейства України в м.Києві проскасування податкового повідомлення-рішення №0002052310/0 від 21.08.2009р.

За участю представників сторін:

позивача : Рошет А.І.

відповідача 1: Мельник Р.В.

відповідача 2: не прибув

третя особа 1: ОСОБА_1

третя особа 2: ОСОБА_2

третя особа 3: ОСОБА_2

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.01.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український центр механізації колійних робіт»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, з урахуванням змін від 19.05.10р., до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в м. Києві бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4412329,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, мотивуючи наявністю правових підстав, визначених у п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»для бюджетного відшкодування суми ПДВ за травень, квітень 2009 року у розмірі 4412329,00 грн. Позивач посилається на те, що бюджетне відшкодування не проведене у встановленому Законом порядку, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача 1 у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи порушенням позивачем вимог пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача 2 в своїх запереченнях та в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що Головне управління Державного казначейства України в м. Києві не порушувало права та охоронювані інтереси позивача, оскільки обовязковою умовою для відшкодування податку на додану вартість є надання податковим органом висновків та реєстру по відшкодуванню ПДВ до органів Державного казначейства України.

В звязку з зарахуванням ДП «Український центр механізації колійних робіт»до категорії великих платників, останній був знятий з обліку як платник податків у ДПІ у Святошинському районі м. Києва та, згідно довідки 4-ОПП від 22.01.2010р. №19, позивач узятий на облік як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків. В звязку з чим, Окружний адміністративний суд м. Києва залучив СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками в судовому засіданні проти позову заперечувала та в свої запереченнях вказувала на те, що згідно зворотнього боку облікової картки позивача вбачається, що суми які підлягали бюджетному відшкодуванню повністю було використано в погашення податкових зобовязань.

Крім того, в судовому засіданні 01.09.2010р. суд ухвалив про залучення ДПА України в якості третьої особи без самостійних вимог по справі на стороні відповідача. В своїх запереченнях ДПА у м. Києві посилається на те, що за весь період, починаючи з 19.06.2010р. по теперішній час, до гр. 1 «Сума ПДВ що підлягає відшкодуванню органами Державного казначейства»реєстру про відшкодування ПДВ податковими органами районного рівня сума до відшкодування по деклараціях за квітень і травень 2009 року по підприємству ДП «Український центр механізації колійних робіт»не включалась.

В подальшому, ухвалою суду від 23.09.2010р. залучено в якості відповідача по справі Державну податкову адміністрацію у м. Києві, статус якої в подальшому був змінений на третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український центр механізації колійних робіт»подало до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва20.05.2009 року податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень місяць 2009 року з відємним значенням ПДВ в сумі 368803,00 грн., яка підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача, та 19.06.2009р. податкову декларацію з податку на додану за травень місяць 2009 року з відємним значенням ПДВ в сумі 4043526,00 грн., яка підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за квітень, травень 2009 року, за результатами якої складено акт №172/23-40/31349738 від 11.08.2009р.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення №0002052310/0 від 21.08.2009р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 4043526,00 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №6951/10/25-114 від 24.12.2009р. «Про результати розгляду повторної скарги»скаргу начальника ДП «Український центр механізації колійних робіт»Віннічука О.М. від 05.11.09р. №962 задоволено, а податкове повідомлення рішення №0002052310/0 від 21.08.2009р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4043526,00 грн. скасовано.

Позивач посилається на вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в м. Києві бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4412329,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію, заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування. У разі наявності експортних операцій до декларації додаються оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.

Проте, як свідчать фактичні обставини справи, за час розгляду адміністративної справи у суді позивачем до податкового органу подавалась поточна податкова звітність з податку на додану вартість.

Згідно пп.5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

В силу вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено судом, позивачем самостійно визначені податкові зобов'язання сплачені не були. Таким чином, поточні зобов'язання, визначені в податковій звітності поданої ДП "Український центр механізації колійних робіт" до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, погашалися за рахунок наявної переплати, яка виникла внаслідок підтвердження сум бюджетного відшкодування.

Зі зворотнього боку облікової картки позивача вбачається наступне, ДП "Український центр механізації колійних робіт" було повністю використано суми які підлягали бюджетному відшкодуванню в погашення податкових зобов'язань (табл.)

Початкова

сумаПогашено податковими

зобов'язаннями (за даними

КОР)Залишок

ДП «Український центр механізації колійних робіт»4 043 526,00Декларація від 19.06.2009 № 123485 Заявлено до відшкодування на поточний рахунокСума:

364294,26 1987540,00 1077568,00 614123,74Дата:

30.06.10 30.07.10 30.08.10 30.09.10 0,00 ДП«Український центр механізації колійних робіт»368 803,00Декларація від 20.05.2009 № 109007 Заявлено до відшкодування на поточний рахунок368803,0030.06.10 0,00 Отже, позивачем подано наступні декларації: 1.декларацію №11364 від 21.06.2010р. задеклароване зобов'язання 1 124 299,00 грн.

- зобов'язання - 368 803,00 грн., не сплачено, в наслідок чого зменшено в КОР суму бюджетного відшкодування по декларації №109007 - 30.06.2010р.

- зобов'язання - 364 294,26 грн., не сплачено, в наслідок чого зменшено в КОР суму бюджетного відшкодування по декларації №123485 - 30.06.2010р.

2.декларацію №13241 від 20.07.2010р. зобов'язання - 1 987 540,00 грн., не сплачено, в наслідок чого зменшено в КОР суму бюджетного відшкодування по декларації №123485-30.07.2010р.

3.декларацію №17799 від 19.08.2010р. зобов'язання - 1 077 568,00 грн., не сплачено, в наслідок чого зменшено в КОР суму бюджетного відшкодування по декларації №123485-30.08.2010р.

4.декларацію №19391 від 20.09.2010р. зобов'язання - 1 216 013,00 грн. (614 123,74 грн.), не сплачено, в наслідок чого зменшено в КОР суму бюджетного відшкодування по декларації №123485 - 30.09.2010р.

Таким чином, позивачем в повній мірі використано суми бюджетного відшкодування по декларації від 19.06.2009 № 123485 та декларації від 20.05.2009 № 109007, заявленої до відшкодування на поточний рахунок, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення сум бюджетної заборгованості.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ДП «Український центр механізації колійних робіт»не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович