Постанова № 19201421, 07.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2011 року 15 год. 00 хв. № 2а-5400/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Яремій Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Втор-мет» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень У судовому засіданні 7 вересня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Товариство з обмеженою відповідальністю «Втор-мет»(надалі також «Позивач», «ТОВ «Втор-мет») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі також «Відповідач»або «ДПІ») про скасування податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0 та податкового повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001810720/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0 та № 0001810720/0, якими Позивачу відповідно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції, а також визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, прийнято з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Як зазначила в судовому засіданні представник Позивача, ТОВ «Втор-мет»абсолютно правомірно до складу податкового кредиту було віднесено суми сплаченого ПДВ за договорами з ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазурітторг»та ТОВ «Аурум», оскільки їх сплата та наявність підтверджується отриманими від контрагентів податковими накладними. Крім того, вчинення такої операції та, як наслідок, правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ підтверджуються наявними в Позивача первинними бухгалтерськими документами.

На думку представника Позивача, висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про те, що фіктивність господарської діяльності та недекларування контрагентами Позивача відповідних сум податкових зобовязань є підставою коригування в бік зменшення податкового кредиту ТОВ «Втор-мет», є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України.

Так, як зазначила представник Позивача, відповідно до вимог чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність даних про нього, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що покупець не знав про такі факти. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Представник Відповідача ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Представником Відповідача також було зазначено про те, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Представник Відповідача також посилався на неправомірне віднесення Позивачем до податкового кредиту сум коштів, сплачених за результатами господарських правовідносин з ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазурітторг»та ТОВ «Аурум», оскільки зазначені контрагенти Позивача не відображали у власній податковій звітності оплачені Позивачем суми за поставлений товар.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі також «Закон № 2181»).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Втор-мет»(код ЄДРПОУ 33052857) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період серпень 2009 року, квітень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1353/1-07-20-33052857 від 17 листопада 2010 року, яким встановлено порушення ТОВ «Втор-мет»пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ТОВ «Втор-мет»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 4435692 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету по декларації з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 30 852 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4435692, 00 грн. (у т.ч. штрафні санкції в сумі 1105,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001810720/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»в розмірі 46278,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 30852,00 грн., штрафні санкції 15426,00 грн.).

ТОВ «Втор-мет»у визначеному Законом № 2181 порядку оскаржило вищезазначені податкові повідомлення-рішення до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та до ДПА у м. Києві.

Рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 4 лютого 2011 року № 1585/10/25-011 скаргу ТОВ «Втор-мет»залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0 та № 0001810720/0 без змін.

Рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги від 6 квітня 2011 року № 3697/10/25-114 скаргу ТОВ «Втор-мет» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0 та № 0001810720/0 без змін.

Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0 та № 0001810720/0 такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0 та № 0001810720/0, як рішень субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ТОВ «Втор-мет»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 4435692 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету по декларації з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 30 852 грн.

Вищевказаний висновок Відповідача обґрунтовується тим, що протягом серпня 2009 року, квітня-травня 2010 року ТОВ «Втор-мет»мало взаємовідносини з контрагентами постачальниками товарів, які мають ознаки фіктивності (порушено провадження у справі про банкрутство, місцезнаходження не встановлено) та по яких відповідно до бази даних «Співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»виявлені відхилення між задекларованими податковими зобовязаннями підприємств-контрагентів та задекларованим податковим кредитом ТОВ «Втор-мет».

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість» (був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено порядок обчислення і плати податку на додану вартість.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду (пункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом. При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом (підпункт 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, відповідно до вимог вищенаведених правових норм, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Як встановлено Судом в ході розгляду даної адміністративної справи, ТОВ «Втор-мет»у період, що перевірявся, було повязане господарськими зобовязаннями з наступними контрагентами: ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум».

Так, між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»(Продавець) було укладено Договір № 126-ЖД купівлі-продажу товару від 14 серпня 2009 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).

ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»на виконання умов договірних зобовязань було виписано наступні податкові накладні:

- податкова накладна від 21 вересня 2009 року № 21/9 на суму 5155,20 грн.;

- податкова накладна від 14 вересня 2009 року № 17/9 на суму 216000,00 грн.;

Крім того, на виконання умов вищевказаного договору ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»було виписано:

- накладну № 52077 на відпуск матеріалів на сторону від 20 серпня 2009 року;

- накладну № 52078 на відпуск матеріалів на сторону від 20 серпня 2009 року.

Між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ПП «Метекс-М»(Продавець) було укладено Договір № 109-Н купівлі-продажу товару від 3 березня 2008 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору). 22 грудня 2008 року сторонами укладено Додатковий договір № 7 до Договору № 109-Н від 3 березня 2008 року.

На виконання умов вищевказаного Договору та додаткового договору сторонами було оформлено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-0000306 від 31 серпня 2009 року;

- видаткова накладна № РН-0000305 від 5 серпня 2009 року;

- податкова накладна № 475 від 30 вересня 2009 року на суму 4077630,18 грн.

Між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ТОВ «Юрт-Вторчермет»укладено Договір № БП-1 купівлі-продажу товару від 14 квітня 2010 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).

На виконання умов вищевказаного договору сторонами було оформлено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-0000057 від 27 квітня 2010 року;

- податкова накладна № 66 від 27 квітня 2010 року на суму 92654,40 грн.

Між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ТОВ «Балкер»(Покупець) було укладено Договір № 31/03-Н купівлі-продажу товару від 31 березня 2010 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).

На виконання умов вищевказаного договору сторонами було оформлено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-0000029 від 13 квітня 2010 року;

- податкова накладна № 34 від 13 квітня 2010 року на суму 164 208,60 грн.

Між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ТОВ «Тонмет»(Продавець) було укладено Договір № 2-Р купівлі-продажу товару від 20 листопада 2009 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору); Договір № 3-Н купівлі-продажу товару від 15 березня 2007 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору); Додатковий договір № 2 від 17 грудня 2007 року до Договору № 3-Н від 15 березня 2007 року; Додатковий договір № 3 від 22 грудня 2007 року до Договору № 3-Н від 15 березня 2007 року

На виконання умов вищевказаних договорів сторонами було оформлено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-0000101 від 19 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000081 від 10 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000102 від 20 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000096 від 15 квітня 2010 року;

- податкова накладна № 104 від 20 квітня 2010 року на суму 22640,83 грн.;

- податкова накладна № 103 від 19 квітня 2010 року на суму 146942,28 грн.;

- податкова накладна № 98 від 16 квітня 2010 року на суму 20000,00 грн.;

- податкова накладна № 97 від 15 квітня 2010 року на суму 78087,48 грн.;

- податкова накладна № 86 від 13 квітня 2010 року на суму 12000,00 грн.;

- податкова накладна № 85 від 12 квітня 2010 року на суму 88373,23 грн.

Між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ПП «Проммет-М»(Продавець) було укладено Договір № 25/08 купівлі-продажу товару від 25 серпня 2009 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору); Додатковий договір № 1 від 25 грудня 2009 року до Договору № 25/08 від 25 серпня 2009 року.

На виконання умов вищевказаних договорів сторонами було оформлено наступні документи:

- податкова накладна № 1160401 від 16 квітня 2010 року на суму 67900,00 грн.;

- податкова накладна № 1130401 від 13 квітня 2010 року на суму 5600000,00 грн.;

- податкова накладна № 1120404 від 12 квітня 2010 року на суму 309 000,00 грн.;

- податкова накладна № 1060401 від 6 квітня 2010 року на суму 983000,00 грн.;

- податкова накладна № 1020401 від 2 квітня 2010 року на суму 66300,00 грн.;

- податкова накладна № 1130502 від 13 травня 2010 року на суму 239000,00 грн.

Між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ТОВ «Метюг-М»(Продавець) було укладено Договір № 7-Р купівлі-продажу товару від 14 грудня 2009 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору); Договір № 131-Н купівлі-продажу від 14 грудня 2009 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).

На виконання умов вищевказаних договорів сторонами було оформлено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-0000049 від 30 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000048 від 19 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000045 від 15 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000047 від 14 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000043 від 9 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000046 від 9 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000044 від 2 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000047 від 14 квітня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000054 від 18 травня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000053 від 5 травня 2010 року;

- податкова накладна № 54 від 5 травня 2010 року на суму 33247,74 грн.;

- податкова накладна № 55 від 18 травня 2010 року на суму 41579,92 грн.;

- податкова накладна № 44 від 9 квітня 2010 року на суму 641876,73 грн.;

- податкова накладна № 47 від 9 квітня 2010 року на суму 2984078,37 грн.;

- податкова накладна № 48 від 14 квітня 2010 року на суму 955008,90 грн.;

- податкова накладна № 46 від 15 квітня 2010 року на суму 364726,80 грн.;

- податкова накладна № 49 від 19 квітня 2010 року на суму 1396167,85 грн.;

- податкова накладна № 50 від 30 квітня 2010 року на суму 1096582,25 грн.;

- податкова накладна № 45 від 2 квітня 2010 року на суму 1353432,47 грн.

Між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ТОВ «Лазуріт-торг»(Продавець) було укладено Договір № 13/03 купівлі-продажу товару від 13 березня 2010 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати і передати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом і відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 (Товар), а Покупець зобовязувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).

На виконання умов вищевказаного договору сторонами було оформлено наступні документи:

- податкова накладна № 412001 від 12 квітня 2010 року на суму 2353658,00 грн.;

- податкова накладна № 409001 від 9 квітня 2010 року на суму 773681,60 грн.;

- податкова накладна № 402001 від 2 квітня 2010 року на суму 400 000,00 грн.

Між ТОВ «Втор-мет»(Покупець) та ТОВ «Аурум»(Продавець) було укладено Договір № БП-4 купівлі-продажу товару від 14 квітня 2010 року, відповідно до якого Продавець зобовязувався продати у власність Покупця сталевий вуглецевий лом чорних металів (Товар), у відповідності до технічних вимог і якості, вказаних в даному Договорі, а Покупець зобовязувався оплатити Товар на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору).

На виконання умов вищевказаного договору сторонами було оформлено наступні документи:

- видаткова накладна № РН-00070-1 від 18 травня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-00064-1 від 6 травня 2010 року;

- видаткова накладна № РН-0000077 від 25 травня 2010 року;

- податкова накладна № 77 від 25 травня 2010 року на суму 1121048,37 грн.;

В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки, оскільки постачальники ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум»мають ознаки фіктивності та ними не було включено до складу податкових зобовязань суму податку на додану варіть, яка була відображена ТОВ «Втор-мет»у складі податкового кредиту в перевіряємий період, право на податковий кредит у ТОВ «Втор-мет»відсутнє.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування» Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10. .

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності операцій між ТОВ «Втор-мет»та ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум»із зясуванням, з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та якості поставленого товару, подальшого його використання в господарській діяльності Позивача (спрямованій на отримання прибутку) тощо.

Крім того, Суд вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами вищенаведених договорів купівлі-продажу повинна також встановлюватися на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов цих договорів, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.

Суд також звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Відтак, враховуючи вищенаведене, Суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару (сталевого вуглецевого лому та відходів чорних металів) за договорами купівлі-продажу, укладеними між ТОВ «Втор-мет»та ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум»відповідно, має не лише наявність податкових накладних, а й документів, які засвідчують факт передачі сталевого вуглецевий лому та відходів чорних металів, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару на відповідному складі, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару (сталевого вуглецевого лому та відходів чорних металів) було реально здійснено.

До того ж, Суд акцентує увагу на тому, що вищевказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентами) у вищенаведених договорах купівлі-продажу.

Враховуючи зазначене, Суд звертає увагу на положення пунктів 3.1 (договір № БП-1 від 14 квітня 2010 року) та 4.1 вищевказаних договорів купівлі-продажу, відповідно до яких Продавець поставляє Товар до пункту прийому-передачі Товару залізничним/автомобільним транспортом.

Таким чином, обовязок поставки товару на склад Покупця було поставлено на Продавця у договорах купівлі-продажу, тобто на ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум», а не на Позивача. Відтак, відсутні правові підстави вимагати у Позивача товаро-транспортні документи (які опосередковували процес перевезення товару), оскільки такі документи Позивачем не складалися.

В той же час, представником Позивача до матеріалів справи було приєднано завірені копії приймальних актів (карток обліку експортного вантажу), залізничних накладних, товаро-транспортних накладних, сертифікатів якості, посвідчень про вибухонебезпечність, сертифікатів екологічної безпеки, довідок про утворення брухту, оригінали платіжних доручень з відміткою банку про сплату коштів продавцям, копій повідомлень контрагентів про зміну банківських реквізитів (Том 1 а.с. 219-250; Том 2 а.с.1-250; Том 3 а.с. 1-250; Том 4 а.с. 1-250; Том 5 а.с. 1-25; Том 6 а.с. 1-250; Том 7 а.с. 1-250; Том 8 а.с. 1-48,79-223).

На виконання умов договорів щодо оплати поставленого товару представником Позивача надано копії виписок із банківських рахунків про перерахування оплати ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум» (Том 1 а.с. 32-33, 43-52, 66, 80-83, 99-106, 120-128, 151-153, 161).

Отримання товару (сталевого вуглецевого лому і відходів чорних металів), враховуючи положення пункту 3.1 договорів купівлі-продажу (яким передбачено, що право власності на Товар за даним Договором переходить від Продавця до Покупця в пункті прийому-передачі з подальшою доставкою за рахунок Продавця на складми Покупця. Моментом переходу права власності на Товар є дата складення в пункті прийому-передачі Товару Акту прийому-передачі), підтверджується належним чином оформленими та підписаними актами приймання-передачі (приймальними актами), копії яких містяться в матеріалах справи.

Зберігання сталевого вуглецевого лому і відходів чорних металів, який придбавався Позивачем, на складі, підтверджується наявними в матеріалах справи картками обліку експортного багажу, на яких місяться печатки складу, та приймально-здавальними актами (Том 1 а.с. 220, 224, 226; Том 2 а.с. 18, 51, 76, 91, 106, 123, 140,-141, 174, 177, 180, 183, 186, 189-190, 203, 210, 229; Том 3 а.с. 2, 5, 8, 11-12, 17, 20, 23, 26-27, 30, 33, 36, 39, 42, 45, 48-49, 52, 55-56, 59, 64, 67, 70, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89-90, 93, 96, 99, 104, 107-108, 111-112, 127, 140, 145, 164, 181, 192, 203, 218, 227, 246; Том 4 а.с. 19, 38, 43, 56, 65, 82, 93, 100, 124, 129, 134, 147, 154, 159, 164, 167, 170, 173, 176, 181, 188, 191, 204, 211, 220, 233, 238, 249; Том 5 а.с. 8, 13, 22, 29, 42, 49, 52, 57, 64, 75, 90, 91, 107, 120, 132, 137, 142, 163, 168, 177, 181, 204, 225, 243; Том 6 а.с. 34, 66, 79, 102-103, 120, 133, 148, 151, 166, 175, 180, 191, 202, 215, 226233; Том 7 а.с. 4, 13, 34, 104, 106, 108, 110, 115, 118, 122, 125, 128, 132, 134, 137, 139, 141, 143, 147, 150, 152, 154, 156, 158, 1602, 162,164, 166, 169, 173, 176, 178, 180, 183, 185, 187, 190, 192, 194, 197, 199, 201, 203, 205, 208, 212, 215, 217, 219, 221, 226, 231, 234; Том 8 а.с. 79, 83, 85, 88, 92, 94, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 110, 112, 115, 117, 119, 122, 124, 127, 129, 131, 135, 137, 139, 142, 144, 147, 149, 151, 153, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 181, 183, 185, 187, 191, 194, 197, 200, 202, 206, 210, 213, 215, 220, 222).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Втор-мет»(в новій редакції від 16 листопада 2007 року) (Том 1, а.с. 169-180), відповідно до пункту 4.2 якого предметом діяльності товариства є всі види виробничих, комерційних, наукових та інших робіт і послуг з чорними та кольоровими металами та сировиною для їх виробництва; збирання, придбання, заготівля та переробка брухту і відходів чорних та кольорових металів, самостійна реалізація їх металургійним та іншим підприємствам і організаціям, в тому числі і за межі України, а також їх реалізація на біржах, аукціонах і ярмарках по договірних і самостійно встановлених цінах; оптова, роздрібна торгівля, експортні та імпортні операції з металами та металобрухтом тощо.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідні види робіт, оптова та роздрібна торгівля металами та металобрухтом (які придбавалися Позивачем у його контрагентів) є одним з основних статутних видів діяльності Позивача, що, поряд з іншим, додатково свідчить про реальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентами в спірних правовідносинах.

До того є, представником Позивача було долучено до матеріалів справи копії виданих Міністерством промислової політики України ліцензій, на підставі яких контрагенти Позивача станом на час виникнення спірних правовідносин здійснюють господарську діяльність із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів:

- ліцензія ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»серія АВ № 147431 від 8 квітня 2008 року;

- ліцензія ПП «Метекс-М»серія АВ № 377183 від 29 січня 2008 року;

- ліцензія ТОВ «Юрт-Вторчермет»серія АВ № 368605 від 11 вересня 2007 року;

- ліцензія ТОВ «Балкер»серія АВ № 368628 від 20 вересня 2007 року;

- ліцензія ТОВ «Тонмет»серія АА № 603992 від 21 жовтня 2004 року, ліцензія ТОВ «Тонмет»серія АВ № 491043 від 13 жовтня 2009 року;

- ліцензія ПП «Проммет-М»серія АВ № 147484 від 17 червня 2008 року;

- ліцензія ТОВ «Метюг-М»серія АВ № 501478 від 8 грудня 2009 року;

- ліцензія ТОВ «Лазуріт-торг»серія АВ № 470835 від 18 серпня 2009 року;

- ліцензія ТОВ «Аурум»серія АВ № 377072 від 6 листопада 2007 року.

Таким чином, сукупність наданих представником Позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про реальність господарських операцій за Договором № 126-ЖД купівлі-продажу товару від 14 серпня 2009 року, Договором № 109-Н купівлі-продажу товару від 3 березня 2008 року, Договором № БП-1 купівлі-продажу товару від 14 квітня 2010 року, Договором № 31/03-Н купівлі-продажу товару від 31 березня 2010 року, Договором № 2-Р купівлі-продажу товару від 20 листопада 2009 року, Договором № 3-Н купівлі-продажу товару від 15 березня 2007 року, Додатковим договором № 2 від 17 грудня 2007 року до Договору № 3-Н від 15 березня 2007 року, Додатковим договором № 3 від 22 грудня 2007 року до Договору № 3-Н від 15 березня 2007 року, Договором № 25/08 купівлі-продажу товару від 25 серпня 2009 року, Додатковим договором № 1 від 25 грудня 2009 року до Договору № 25/08 від 25 серпня 2009 року, Договором № 7-Р купівлі-продажу товару від 14 грудня 2009 року, Договором № 131-Н купівлі-продажу від 14 грудня 2009 року, Договором № 13/03 купівлі-продажу товару від 13 березня 2010 року, Договором № БП-4 купівлі-продажу товару від 14 квітня 2010 року, укладеними між Позивачем та його контрагентами ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум».

Відтак, ТОВ «Втор-мет»було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту в деклараціях по ПДВ за відповідні періоди суми ПДВ 4435692 грн. по вищезазначених господарських операціях.

Суд звертає увагу також на те, що в ході розгляду даної справи представником Позивача не було надано деяких первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Лазуріт-торг».

Як пояснила в судовому засіданні представник Позивача, у господарських правовідносинах з ТОВ «Лазуріт-торг»мав місце лише попередній перерахунок Позивачем коштів на рахунок контрагента, однак, в подальшому, поставка товару не відбувалася.

Відтак, на підставі вимог абзацу першого підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як вказала представник Позивача, ТОВ «Втор-мет»було задекларовано відповідне податкове зобовязання за датою першої події (перерахунок коштів).

Таким чином, Судом не приймаються до уваги доводи представника Відповідача про ненадання первинних та бухгалтерських документів за взаємовідносинами ТОВ «Лазуріт-торг» як підставу відмови в задоволенні позову.

Стосовно посилання Відповідача в акті перевірки на те, що контрагентами Позивача не було задекларовано податкові зобовязання за результатами господарських операцій з Позивачем, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із вищенаведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

.

В той же час, ТОВ «Втор-мет»є відокремленою юридичною особою від контрагентів юридичних осіб ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум», а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обовязку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Відтак, сам по собі факт недекларування ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод», ПП «Метекс-М», ТОВ «Юрт-Вторчермет», ТОВ «Балкер», ТОВ «Тонмет», ПП «Проммет-М», ТОВ «Метюг-М», ТОВ «Лазуріт-торг»та ТОВ «Аурум»в деклараціях ПДВ за відповідні періоди та не сплати до бюджету податкових зобовязань за поставлені ТОВ «Втор-мет»товари, не є автоматичною підставою коригування податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Втор-мет»в бік зменшення у звязку з не підтвердженням сплати контрагентами, оскільки системний аналіз змісту Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджує, що добросовісний покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що покупець не знав відносно них. Сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі відхилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його отримання і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Стосовно посилання представника Відповідача на факт відібрання пояснень від засновника ПП «Проммет-М»при відпрацюванні посадових осіб, Суд звертає увагу на те, що в розумінні чинного законодавства України такі пояснення не є належним доказом на підтвердження вини відповідної особи у вчиненні злочинного діяння. Будь-яких вироків суду чи інших належних процесуальних документів, які б підтверджували умисел певної особи на здійснення незаконної господарської діяльності від імені ПП «Проммет-М», що, в свою чергу, могло б свідчити про нікчемність відповідних правочинів, представником Відповідача суду надано не було. Крім того, представником Відповідача не було надано жодних пояснень (з посиланням на підтверджуючі докази) щодо того, в рамках якої процедури відбувалося відібрання таких пояснень.

До того ж, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що самі по собі обставини порушення справи про банкрутство, а також незнаходження за юридичним місцезнаходженням окремих контрагентів Позивача не є належним доказом відсутності ознаки реальності господарських операцій з даними контрагентами. В кожному конкретному випадку вказані обставини повинні аналізуватися в сукупності з іншими обставинами спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що висновок Відповідача про порушення ТОВ «Втор-мет»пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах справи документами, а, відтак, податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0 та № 0001810720/0 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001800720/0

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 року № 0001810720/0.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська