Постанова № 19201145, 05.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2011 року 13:42 № 2а-9412/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЕКОСТАНДАРТ"

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання дій протиправними

У судовому засіданні 5 серпня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Публічне акціонерне товариство "ЕКОСТАНДАРТ" (надалі - також "Позивач", ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (надалі - також "Відповідач", "СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП"), та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати незаконними дії посадових осіб Відповідача по винесенню податкової вимоги від 9 червня 2011 року № 903.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкова вимога від 9 червня 2011 року № 903, відповідно до якої сума податкового боргу ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" за узгодженими податковими зобовязаннями з екологічного податку становить 4 495 635,00 грн., є протиправною, оскільки вказана сума боргу у Позивача відсутня.

В судовому засіданні представник Позивача зазначив про те, що подана Відповідачу податкова декларація з екологічного податку містить узгоджене податкове зобов'язання з даного виду податкув за 1 квартал 2011 року у сумі 7 248 144,64 грн. Всю суму узгодженого податкового зобов'язання було сплачено відповідповідними платіжними дорученнями, які приєднано до матеріалів справи, в установлені чинним законодавством строки.

Таким чином, на думку представника Позивача, дії Відповідача щодо направлення на адресу ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" оскаржуваної податкової вимоги є такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства України, та порушують права, свободи та охоронювані законом інтереси Позивача.

Представник Відповідача - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, - в судовому засіданні протии позовних вимог заперечила, посилаючись на їх безпідставність, та просила відмовити в їх задоволенні.

В обгрунтування заперечень на позов представник Відповідача посилалася на те, що оскаржувану вимогу було відкликано податковим органом, а станом на час розгляду справи у Позивача відсутня заборгованість зі сплати екологічного податку за І квартал 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 14.1.153 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Порядок формування та надсилання (вручення) податкових вимог визначено статтею 59 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законом строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

10 травня 2011 року ЗАТ "ЕКОСТАНДАРТ" подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП Податкову декларацію з екологічного податку за 1 квартал 2011 року, в якій визначено суму податкового зобов'язання з екологічного податку за звітний квартал:

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти та розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (р. 1.1.1 + р. 1.1.2 + р. 1.1.3 + р. 1.1.4) - 7 248 144,64 грн.:

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення - 2 752 509,64 грн.;

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення - 0,00 грн.;

- за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти - 0,00 грн.;

- за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - 4 495 635,00 грн.

Граничний строк сплати зазначених податкових зобов'язань - 20 травня 2011 року.

9 червня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на адресу ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" виставлено податкову вимогу форми Ю від 9 червня 2011 року № 903, відповідно до якої станом на 9 червня 2011 року сума податкового боргу платника податків ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 4 495 635,00 грн., у тому числі: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (код бюджетної класифікації 19010353) 4 495 635,00 грн.

Позивач вважає дії Відповідача щодо винесення податкової вимоги форми Ю від 9 червня 2011 року № 903 незаконними, оскільки у ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" відсутня заборгованість зі сплати екологічного податку, так як відповідні платежі було сплачено Позивачем у встановлений чинним законодавством строк.

Відтак, преметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправними дій Відповідача по винесенню податкової вимоги від 9 червня 2011 року № 903, як дій суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних дій з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, податкові зобов'язання зі сплати екологічного податку, самостійно узгоджені ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" шляхом подання податкової декларації з екологічного податку за 1 квартал 2011 року, було сплачено наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення від 22 лютого 2011 року № 649 на 2 227 879,80 грн. з призначенням платежу "*;101;;50080100 Екологічний податок за січень 2011 року";

- платіжне доручення від 18 березня 2011 року № 129 на 2 361 769,29 грн. з призначенням платежу "*;101;;50080100 Екологічний податок за лютий 2011 року";

- платіжне доручення від 20 квітня 2011 року № 832 на 2 399 334,60 грн. з призначенням платежу "*;101;;19010100 Екологічний податок за березень 2011 року";

- платіжне доручення від 10 травня 2011 року № 876 на 259 160,96 грн. з призначенням платежу "*;101;;19010100 Екологічний податок доплата за І квартал".

Таким чином, Судом встановлено, що ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" у строк, встановлений законом, перерахувало кошти в сумі 7 248 144,64 грн. в рахунок оплати екологічного податку за 1 квартал 2011 року.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що класифікацію доходів бюджету визначено Наказом Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію" № 11 від 14 січня 2011 року.

Згідно з вищевказаною класифікацією екологічний податок класифікується за кодом 19010000, в межах якого обліковуються відповідні коди доходів бюджету залежно від оподаткування різних видів та способів забруднення, а саме:

19010000

Екологічний податок

19010100Надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення

19010200

Надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти

19010300Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини

19010400Екологічний податок, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензій строк

19010500Надходження від реалізованого палива податковими агентами - суб'єктами господарювання

Позивачем сплачувався екологічний податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти та розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (р. 1.1.1 + р. 1.1.2 + р. 1.1.3 + р. 1.1.4) в сумі 7 248 144,64 грн.:

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (згідно з Наказом Мінфіну "Про бюджетну класифікацію" № 11 від 14 січня 2011 року код бюджетної класифікації 19010100) - 2 752 509,64 грн.;

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення - 0,00 грн.;

- за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти - 0,00 грн.;

- за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (згідно з Наказом Мінфіну "Про бюджетну класифікацію" № 11 від 14 січня 2011 року код бюджетної класифікації 19010300) - 4 495 635,00 грн.

В той же час, як встановлено Судом зі змісту платіжних доручень, якими Позивачем погашався екологічний податок за 1 квартал 2011 року у рядку призначення платежу ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" вказувало:

- вид податку ("Екологічний податок"),

- періоди оплати,

- код бюджетної класифікації ("*;101;;50080100" у платіжних дорученнях від 22 лютого 2011 року № 649, від 18 березня 2011 року № 129 та "*;101;;19010100" у платіжних дорученнях від 20 квітня 2011 року № 832 та від 10 травня 2011 року № 876).

Таким чном, Суд звертає увагу на те, що в платіжних дорученнях, якими ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" перераховувало грошові кошти в рахунок погашення узгодженого податкового зобов'язання зі сплати екологічного податку, Позивачем некоректно (невірно) зазначався код бюджетної класифікації, на рахунок якого перераховувалися кошти.

Внаслідок цього, як зазначив представник Позивача, листами від 21 березня 2011 року № 02/447 та від 24 березня 2011 року № 02/467 Позивач звертався до органу Держказначейства із заявою, в якій просив перекинути грошові кошти в загальній сумі 4 589 649,09 грн. (які були перераховані платіжними дорученнями від 22 лютого 2011 року № 649 та від 18 березня 2011 року № 129 на код бюджетної класифікації 50080100), на правильний код бюджетної класифікації - 19010100.

Як зазначив представник Позивача в судовому засіданні, у зв'язку з тим, що органи Державного казначейства України протиправно, на його думку, не розподілили кошти (у співвідношенні, визначеному законом), що буди перераховані як суми екологічного податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платежем (враховуючи заяви Позивача про перекидку коштів), у Позивача виникла недоїмка по коду бюджетної класифікації 19010300 у розмірі 4 589 649,09 грн.

В контексті вищевказаного, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що дії Держказначейства щодо не розподілення коштів не є предметом оскарження в даній адміністративній справі, а доказів того, що такі дії оскаржувалися Позивачем та у встановленому чинним законодавством порядку були визнані протиправними представником Позивача Суду надано не було.

В той же час, для цілей даної адміністративної справи Суд акцентує увагу на тому, що в платіжних дорученнях, які подавалися в установу банку, ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" чітко зазначало конкретні коди бюджетної класифікації, на які оплачувалися кошти, а тому такі кошти спрямовувалися на зазначені Позивачем коди бюджетної класифікації.

Крім того, 31 травня 2011 року ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" звернулося до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП із заявою про перекидку коштів з одного коду бюджетної класифікації на інший код (з коду 19010100 на код 19010300), зазначивши правильні реквізити коду бюджетної класифікації.

17 червня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП направила до Держказначейства позитивний висновок про проведення перекидки коштів. В той же час, як зазначив представник Позивача, органом Держказначейства було порушено встановлений чинним законодавством 20-денний строк перекидки коштів, а тому відповідні операції було виконано з 22 червня 2011 року по 5 липня 2011 року.

Відтак, підсумовуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що у зв'язку з допущеними Позивачами помилками технічного характеру (невірне зазначення в платіжних дорученнях кодів бюджетної класифікації, на які спрямовувалися перераховані кошти на оплату екологічного податку) у відповідний період часу, та зокрема, станом на 9 червня 2011 року, у Позивача дійсно обліковувалася заборгованість зі сплати екологічного податку у сумі 4 495 635,00 грн. Поряд з цим, про виключно технічний (формальний) характер цієї заборгованості свідчать факт повного здійснення Позивачем платежу у відповідному розмірі, заяви Позивача про перекидку коштів, а також фактичне надходження коштів до Державного бюджету України.

В той же час, Судом встановлено, що вищевказані обставини знайшли своє відображення у відповідних процесуальних діях Відповідача, які проявилися у відкликанні податкової вимоги форми Ю від 9 червня 2011 року № 903.

Відтак, відповідно до наданої Довідки СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про стан податкового боргу ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" (код ЄДРПОУ 21661022), який обліковується в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 19 липня 2011 року № 146619/24-053, - станом на 19 липня 2011 року відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що станом на час розгляду даної адміністративної справи податкову вимогу, дії щодо винесення якої є предметом оскарження у справі, відкликано Відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку.

В контексті вищевикладених обставин, Суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, у даній адміністративній справі насамперед підлягав встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача з боку відповідача (внаслідок вчинення дій щодо винесення податкової вимоги).

Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не доведено порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку з вчиненням Відповідачем оскаржуваних дій.

Так, про факт повного відновлення попереднього становища Позивача свідчить відкликання Відповідачем податкової вимоги. Посилання представника Позивача на те, що внаслідок винесення оскаржуваної податкової вимоги майно ПАТ "ЕКОСТАНДАРТ" могло бути описано у податкову заставу не приймаються Судом до уваги, оскільки факту опису майна Позивача у податкову заставу Судом не встановлено.

Крім того, Суд акцентує увагу на те, що відповідна сума недоїмки, яка формально існувала станом на 9 червня 2011 року (станом на час винесення оскаржуваної податкової вимоги), та була спричинена допущеними саме Позивачем помилками, знайшла своє підтвердження матеріалами справи та правовим аналізом змісту спірних правовідносин.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі представником Позивача не доведено факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Системно проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства України, оцінивши подані учасниками процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного суду - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Блажівська Н.Є.