Постанова № 19200898, 21.06.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1436/11

"21" червня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіДанилевич Н.А.

при секретаріСтасюк А.В.

за участю:

представника позивачаГафтко Н.Л.

представників відповідачаКріль В.Т., Сливінський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Бережаниавтотранс»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені , суд -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, надалі позивач, звернулося до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Бережаниавтотранс», надалі відповідач, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 38873, 08 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, з мотивів викладених в позовній заяві та просила стягнути з відповідача вищевказану суму, пояснивши, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача складає 104 особи. Таким чином норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 4 інваліди. За чотири робочих місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 38873, 08 грн. та 478, 06 грн. пені за несвоєчасну сплату вищевказаних санкцій.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, проти їх задоволення заперечили, пояснивши, що з їхньої сторони, вживалися всі необхідні міри щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, ними регулярно подавалися звіти за формою №3-ПН до Бережанського районного центру зайнятості, де зазначалися відомості про наявність робочих місць для інвалідів. Крім того, представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що основним видом діяльності їх підприємства є пасажирські перевезення. Більшість посад на підприємстві повязана із небезпечними та шкідливими умовами праці, тому перебування на цих посадах інвалідів являється неможливим. Таким чином, специфіка підприємства зумовлює пов'язаність переважної більшості посад з особливо шкідливими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів. Крім того, на думку представників відповідача, застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій Фондом соціального захисту інвалідів є неправомірним, так як сам факт відсутності інваліда не є підставою для їх застосування.

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року №875-ХІІ із змінами та доповненнями (далі Закон №875), для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця.

Відповідно до вимог ч.1 ст.20 Закону №875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2010 рік (а.с.9-11), вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 104 особи. Відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити - 4 інваліди.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату штрафних санкцій підприємства (обєднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обовязкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об»єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Із розрахунку заборгованості по платежу до Фонду за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда за 2010 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата на товаристві з обмеженою відповідальністю «Бережаниавтотранс»становить 9718, 27 грн., відповідно відповідачу були нараховані штрафні санкції в розмірі 38873,08 грн.

Також підприємству була нарахована пеня за порушення термінів сплати санкцій за 41 день в розмірі 478, 06 грн.

Відповідно до ст.18 Закону №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах,організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Абзацом 4 пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення»визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи, організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації та знань та з урахуванням їх побажань.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що обовязок по працевлаштуванню інвалідів, відповідно до встановленого Законом №875 нормативом, покладається як на роботодавців так і на Державну службу зайнятості.

Згідно ч.2 ст.19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Правопорушення включає в себе такий обовязковий елемент як вина.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для інвалідів. Бережанським районним центром зайнятості протягом 2010 року направлялися для працевлаштування до відповідача інваліди ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які відмовилися від працевлаштування, що стверджується корінцями направлень.

З наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач проводив заходи для працевлаштування інвалідів, виконав вимоги, щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а сам факт відсутності працюючого інваліда, ще не є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що застосування адміністративно - господарських санкцій до відкритого акціонерного товариства «Бережаниавтотранс»є неправомірним, а тому вважає, що позивачу слід відмовити у задоволені позовних вимог.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Бережаниавтотранс»( м.Бережани, вул. Тернопільська, 9, ід.код 03118742) про стягнення з адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст..254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.

Головуючий суддяДанилевич Н.А.

Копія вірна: