Постанова № 19200648, 20.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4198/2011

20 жовтня 2011 року 11год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м.Рівне

доОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція в м. Рівне звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З огляду на ту обставину, що у вступній частині адміністративного позову статус відповідача було визначено, як фізичної особи-підприємця, провадження у справі відкрито за позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. В ході розгляду справи по суті встановлено, що вимоги фактично пред'явлені до ОСОБА_1, як до громадянина, а не підприємця, на користь чого свідчить і прохальна частина адміністративного позову. З огляду на це судом уточнено статус відповідача, як громадянина, а не фізичної особи-підприємця.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому просив про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув повторно, причини неприбуття суду не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, судом не визнавалася обовязковою участь сторін в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що в користуванні ОСОБА_1 перебуває згідно договору оренди землі №0407583002 від 29.11.2007 року земельна ділянка в АДРЕСА_1 загальною площею 819 кв.м.; строк оренди 49 років, підстава - рішення Рівненської міської ради №1125 від 15.11. 2007 року (а.с.6-9).

Станом на 15.09.2011 року згідно даних обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 19855 грн. 53 коп.

Дана заборгованість включає в себе недоїмку в розмірі 4234 грн. 39 коп., стягнуту рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 року у справі №2а/1770/274/2011 та податкове зобовязання по орендній платі за земельну ділянку в розмірі 15621 грн. 14 коп., яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №0053981744 від 22.06.2011 року (а.с.10).

Що стосується податкового зобовязання в сумі 15621 грн. 14 коп., яку просить податковий орган стягнути в межах даного адміністративного позову, то воно визначене ДПІ у м.Рівне на підставі заочного рішення Рівненського міського суду від 03.06.2011 року по справі № 2-480/11, згідно з яким були внесені зміни у договір оренди землі №04075830029 від 11.12.2007 року в частині збільшення річної орендної плати за земельну ділянку на рівні 22085 грн. 06 коп., внаслідок чого з 13.06.2011 року підлягало перерахунку податкове зобовязання з урахуванням того, що на 2011 рік відповідачу податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" №0033211744 від 10.06.2011 року вже було визначено річну суму податкового зобовязання на рівні 7698 грн. 89 коп., виходячи з попереднього розміру орендної плати.

Податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0053981744 від 22.06.2011 року було скеровано на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням, який, в свою чергу, згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення отримав його 02.07.2011 року (а.с.10).

На момент розгляду справи судом заборгованість перед бюджетом на загальну суму 15621 грн. 14 коп. відповідачем не погашено.

Дані обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: розрахунком суми податкового боргу по гр.ОСОБА_1 станом на 15.09.2011 року (а.с.12), зворотнім боком облікової картки (а.с.4), копією акта приймання - передачі земельної ділянки в оренду від 29.11.2007 року (а.с.6), копією розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-20/141-1 станом на 15.11.2007 року (а.с.7), копією договору оренди земельної ділянки від 29.11.2007 року (а.с.8,9), довідкою про стан розрахунків з бюджетом згідно карток особових рахунків на 15.09.2011року (а.с.13), копією заочного рішення Рівненського міського суду від 03.06.2011 року по справі №2-480/11 (а.с.14-19), копією податкового повідомлення-рішення №0033211744 від 10.06.2011 року (а.с.20).

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але верхня і нижня межі розміру річної сума платежу встновлені законодавчо.

Згідно з п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до вимог п.57.2 ст.57 Податкового кодексу України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі.

В свою чергу, за правилами п.287.5. ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Доказів оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не надано, а за даними системи КП ДАС, ОСОБА_1 з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №0053981744 від 22.06.2011 року до Рівненського окружного адміністративного суду не звертався. Відповідно до цього, грошове зобов'язання з орендної плати, визначене вказаним рішенням, набуло статусу узгодженого і підлягало сплаті в бюджет.

Разом з тим, відповідачем сума орендної плати за землю до відповідного бюджету не сплачена, що підтверджено дослідженою у судовому засіданні довідкою про стан розрахунків з бюджетом (а.с.13).

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Однак, відповідно до п.59.5 цієї ж статті, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Враховуючи те, що ДПІ у м. Рівне виставляла платнику податків - відповідачу у справі, першу податкову вимогу 22.11.2010 року за №1/656 та другу податкову вимогу 27.12.2010 року за №2/983 на суми податкового боргу, які обліковувались на той період (а.с.5), і з того часу відповідачем в повному обсязі заборгованість не погашалась (а.с.4), підстав для виставлення йому податкової вимоги у 2011 року в податкового органу не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Згідно з п.41.5. ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Водночас, частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За наведених обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 до місцевого бюджету м. Рівне на р/р 33219815700002 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22586331, код платежу 13050500, заборгованість по орендній платі за землю в сумі 15621 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 14 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Друзенко Н.В.