Постанова № 19200393, 29.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2011 року Справа № 2а-6707/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Борзаниці С.В.

при секретарі: Вівдюк М.М.

за участю:

представника прокурора: Якушкиної Д.В.

представника позивача Меркулової М.В.,

представник відповідача Жидкова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Прокурора міста Алчевська в інтересах держави в особі Алчевської обєднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Криворізька” про стягнення суми податкового боргу з податку на прибуток,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Прокурора міста Алчевська в інтересах держави в особі Алчевської обєднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Криворізька” про стягнення суми податкового боргу з податку на прибуток.

В обґрунтування позову зазначено, що Відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Криворізька” зареєстроване виконавчим комітетом Брянківської міської ради від 13.03.1996 за № 13851440002000201.

Станом на 01.07.2011 за ДП Відкритого акціонерного товариства “Центральної збагачувальної фабрики “Криворізька” лічиться податковий борг з податку на прибуток на загальну суму 733707,26 грн., з якого податкові зобовязання у сумі 731328,00грн., пеня 2376,26грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на прибуток в сумі 733707,26 грн. з наявних розрахункових рахунків платника податків.

У судовому засіданні представник прокурора позов підтримав повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, Додатково пояснив наступне. Відповідачем 19.02.2009 було сплачено 2030,00 грн. Призначений платіж було зараховано в рахунок погашення минулих років. 06.08.2008 відповідачем було сплачено 9475,00 грн. Призначений платіж також було зараховано в рахунок погашення минулих років.

Представник відповідача під час судового засідання проти позову частково заперечував, посилаючись на наступне. Податкове зобовязання з податку на прибуток за декларацією №71608 на суму 12788, 00 грн. було частково сплачено відповідачем платіжним дорученням №16 від 06.08.2008 у сумі 9475,00 грн. Податкове зобовязання з податку на прибуток за декларацією №79074 на суму 2030,00 грн. було сплачено відповідачем платіжним дорученням №3 від 19.02.2009 у сумі 9475,00 грн. Проти стягнення з товариства пені у розмірі 2376,26грн. заперечував через відсутність мотивованого (із зазначенням періодів) розрахунку вказаної пені.

З урахуванням вищевикладеного позивач визнає позовні вимоги в частині стягнення з товариства податкового боргу в сумі 719823,00грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Криворізька” зареєстроване виконавчим комітетом Брянківської міської ради від 26.04.2000 за № 13911050014000498. (а.с.42).

До Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Криворізька” внесено з присвоєнням ідентифікаційного коду 00178548 про що видана довідка № 40701 (а.с.41).

В судовому засіданні встановлено, що податковий борг відповідача з податку на прибуток виник за період з першого півріччя 2008 року до теперішнього часу на підставі самостійно визначених платником податків податкових зобов'язань в деклараціях з податку на прибуток, а саме:

- декларація з податку на прибуток за півріччя 2008 року № 71608 від 08.08.08 на суму -12788,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року № 75298 від 07.11.08 на суму 6334,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 11 місяців 2008 рік № 76370 від 19.12.08 на суму -3947,00 грн.,

- декларація з податку на прибуток за 2008 рік № 79074 від 09.02.09 на суму 2030,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року № 3931 від 08.05.09 на суму 5921,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за півріччя 2009 року (№ 7049 від 05.08.09)-647408,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року № 10272 від 06.11.09 на суму 5921,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 2009 рік № 13428 від 09.02.10 на суму 5922,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року № 3886 від 06.05.10 на суму 5921,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за півріччя 2010 року № 8150 від 02.08.10 на суму 5922,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року № 12594 від 04.11.10 на суму 5921,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 2010 рік (№ 15692 від 01.02.11 на суму 17371,00 грн.;

- декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (№ 8681 від 06.05.11на суму 5922,00 грн.

Згідно платіжного доручення №16 від 06.08.2008 позивачем фактично сплачено 9475,00 грн., призначення платежу - податок на прибуток за 2 квартал 2008 року.

Згідно платіжного доручення №3 від 19.02.2009 позивачем фактично сплачено 2030,00грн, призначення платежу - податок на прибуток за 4 квартал 2008 року.

Згідно розрахунку позивача розмір пені з податку на прибуток складає 2376,26грн.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратив чинність.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податків, виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку разом з нормами Податкового Кодексу України слід також застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування ” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону, податкове зобов'язання (зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки визначені цим Законом або іншими законами України), самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту пп.5.2.1. п.5 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181- III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 Закону України №2181, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 вказаного пункту.

Відповідно до п.п 5.4.1 .п. 5.4. ст 5 Закону України №2181узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Пунктом 11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні ” зазначено, що органи державної податкової служби мають право стягувати заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

В судовому засіданні встановлено, що позивач здійснив розподіл грошових коштів, сплачених товариством вищевказаними платіжними дорученнями, в рахунок погашення податкового боргу минулих років.

Посилання позивача на правомірність зарахування сплаченої відповідачем суми податкового зобовязання згідно платіжних доручень №16 від 06.08.2008 та №3 від 19.02.2009 в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є незмістовними, з огляду на наступне.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування” порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем безпідставно суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями №16 від 06.08.2008 та №3 від 19.02.2009, були спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за попередні податкові періоди.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181- III (далі Закон України №2181) пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно п.п.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону України 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16 Закону України 2181 нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Згідно п.п.16.3.1 п.16.3 ст.16 Закону України 2181 нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Враховуючи те, що відповідачем на момент подання позовної заяви сума податкового боргу, що заявлена до стягнення не сплачена, у відповідача відсутні підстави для стягнення пені, нарахованої на всю суму податкового боргу, оскільки відповідно до положень п.п.16.3.1 п.16.3 ст.16 Закону України 2181 нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Таким чином матеріалами справи підтверджено правомірність вимог позивача щодо стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 719823,00грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення коштів відповідача саме з рахунків обслуговуючих платника податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України Державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 87.2. ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податку шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків здійснюється за рішенням суду яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п. 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) (Податкові вимоги) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно п. 6.2.2. статті 6 Закону України № 2181 податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Згідно п. 6.2.3. статті 6 Закону України № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п. 6.2.5. статті 6 Закону України № 2181 6.2.5. у разі коли сума податкового боргу, визначена у першій податковій вимозі, самостійно погашається платником податків до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається.

Згідно п. 6.3 статті 6 Закону України № 2181 (Черговість виставлення податкових повідомлень і податкових вимог та консолідований борг) податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обовязковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платників податків.

Згідно п. 6.3.2. статті 6 Закону України № 2181 у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Згідно п. 6.4 статті 6 Закону України № 2181 (Відкликання податкових повідомлень і податкових вимог) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:

а) сума податкового зобовязання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобовязання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобовязання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом;

г) податкові зобовязання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; (Підпункт “г” підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 550-IV від 20.02.2003)

д) податковий борг визнається безнадійним.

Відповідно до п.п. 6.2.2. п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181 податкові вимоги мають містити суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій. Відповідно до п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги. Таким чином, відповідно до вказаних норм Закону податкові вимоги повинні містити конкретну суму податкового боргу, яка виникла за певний період часу, який сплинув до моменту винесення першої та другої податкової вимоги.

Згідно відомостей корінця першої податкової вимоги від 25.10.2001 за № 1/6 загальна сума податкового боргу відповідача станом на 25.10.2001 року становить 36196,25 грн.(а.с. 35). Згідно відомостей корінця другої податкової вимоги від 27.09.2002 року за № 2/115 загальна сума податкового боргу відповідача станом на 27.09.2002 року становить 469175,24 грн.(а.с. 34).

Заявлена до стягнення сума податкового боргу згідно наданих документів виникла в період з 2008 по 2011 рік. З цього вбачається, що ні перша, ні друга податкові вимоги не могли включати в собі суму податкового боргу, заявленого до стягнення у позові. При цьому Закон України № 2181 не передбачає розповсюдження дії винесених податкових вимог на суми податкового боргу, які виникнуть у платника податків в майбутьньому після винесення першої та другої податкових вимог. П.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 чітко визначене поняття консолідованого боргу, який складається з визначеної суми у першій податковій вимозі, збільшеній на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

В судовому засіданні встановлено, що податковим органом не надсилалася податкова вимога щодо податкового боргу на суму, яка заявляється до стягнення, внаслідок чого відповідно до положень п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України відсутні підстави для задоволення позову Прокурора міста Алчевська в інтересах держави в особі Алчевської обєднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Криворізька” про стягнення податкового боргу саме з рахунків платника на суму податкового боргу у розмірі 719823,00грн. грн. Внаслідок чого визначена сума заборгованості відповідно до положень ст. 87 Податкового кодексу України підлягає стягненню за рахунок майна.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінета Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Прокурора міста Алчевська в інтересах держави в особі Алчевської обєднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Криворізька” про стягнення суми податкового боргу з податку на прибуток задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Криворізька” (код ЄДРПОУ 00178541) в дохід Державного бюджету України податковий борг у розмірі 719823,00грн. ( сімсот девятнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні ) за рахунок майна.

У решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 03 жовтня 2011 року

Суддя С.В. Борзаниця