Ухвала суду № 19198034, 08.11.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

                    Справа № 1519/2-1951/11

УХВАЛА

20 жовтня 2011 року                                                                      м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі –Повалій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяви Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про забезпечення позову цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «УкрСиббанк»звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) 27.11.2007 року був укладений кредитний договір №11259322000 про надання кредиту в сумі 95800 (дев’яносто п’ять тисяч вісімсот) дол.США. За умовами договору Позичальник ОСОБА_1 зобов’язалась щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11,7% річних, а також здійснювати щомісячне погашення кредиту у строк до 27.11.2028 року. Також для забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитного зобов’язання, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 27.11.2007 року був укладений договір поруки №161185, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов’язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань Позичальником за кредитним договором. У зв’язку з тим, що відповідачі порушили умови зобов’язання, у них виникла заборгованість у розмірі 124627 (сто двадцять чотири тисячі шістсот двадцять сім) дол. США 57 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 985579 (дев’ятсот вісімдесят п’ять тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять) гривень 74 коп., які позивач просить стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку та судові витрати.

Позивач до позовної заяви також надав заяви про забезпечення позову від 23.09.2010 р., за якими просить: - накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та тимчасово обмежити у праві виїзду відповідачів за межі України.

Суд, дослідивши заяви про забезпечення позову, вважає, що подані заяви не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Разом з тим, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч.2 ст. 151 ЦПК України).

До поданої заяви, позивач не надав документів підтверджуючих належність відповідачам на праві власності рухомого та/або нерухомого майна, на час звернення до суду, на яке він просить накласти арешт. Відсутність зазначених відомостей позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не порушить права третіх осіб, а також робить неможливим виконання такої ухвали.

Також суд вважає, що вимога щодо обмеження права виїзду за кордон задоволенню не підлягає. При відмові в задоволенні заяви в цієї частині, суд насамперед виходить з положень ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.

Відповідно до ст. 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

При забезпеченні позову суд враховує положення ч.3 ст.152 ЦПК України, а саме види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявлена вимога не відповідає вимогам співмірності виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогам. При відмові в задоволенні клопотання в частині тимчасового обмеження права виїзду за кордон суд також виходить з того, що Законами України «Про прикордонний контроль», Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в України громадян України» передбачений позасудовий порядок заборону виїзду особи, яка має невиконанні грошові зобов’язання на території України.

Керуючись ч.3 ст.151, ч.3, ч.1 п.1.ст.152, ст.153 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідачів та обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України –відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя                               Л.В. Жуган