Рішення № 19196383, 17.11.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2025/2-1553/11

РІШЕННЯ

іменем України

17 листопада 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів, в якій просить суд стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 1000 грн., щомісяця до досягнення дитиною віку повноліття.

Позивач в судове засідання не зявилась, але надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання не зявився, але надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги позивача визнає частково та просить суд стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (іншого доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей, крім цього повідомив, що стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться, пільгами з держави не користується, має задовільний стан здоровя, з 07.11.2011 року працює на посаді слюсаря в КП «Теплові мережі».

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 25.12.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем.

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження, вбачається, що у сторін народилась дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Судом встановлено, що відповідач не в повній мірі надає матеріальну допомогу позивачці на утримання неповнолітньої дитини.

В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «… Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст.ст.8,11,12 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402: «… Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст.182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоровя та матеріальне положення дитини, стан здоровя та матеріальне положення позивача і відповідача.

Суд враховує, що відповідач просить суд стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (іншого доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей, працює, має задовільний стан здоровя, стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться, пільгами з держави не користується.

Відповідно ч.1 ст.184 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Враховуючи, що відповідач працює, суд згідно ст.183 ЦПК України вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць з проведенням індексації відповідно до закону.

Судові витрати суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,31,57,60,77,79,81,88,130,169,174,208,209,212-215,218,223, ч.1 ст.367 ЦПК України, ч.5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України, ст.ст.180,181,182,184,191 Сімейного кодексу України, Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року; Положеннями Конвенції Організації Обєднаних Націй «Про права дітей»від 20.11.1989 року (ратифіковані Україною відповідно до Постанови Верховної ради України від 27.09.1991 року №789-XII), ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито», п.17 Постанови Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Лозова, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, працюючого на посаді слюсаря в КП «Теплові мережі», на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 25.10.2011 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок (розрахунковий рахунок 31219206700015 в Лозівському УДК м.Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, банк ГУДКУ в Харківської області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір, код 02893953, пункт 1.1).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А.Ткаченко