Рішення № 19194905, 04.10.2011, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

2-1348/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 р. Ленінський районний суд міста Луганська, у складі:

головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Михайліченко Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі відокремленого підрозділу Луганського управління ТОВ „Луганськвода”, про зобовязання здійснити перерахунок,

ВСТАНОВИВ:

У листопадв 2010 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” (далі - ТОВ «Луганськвода»), посилаючись на ту обставину, що йому на праві власності належить 1\2 частина квартири АДРЕСА_1. В квартирі ніхто не мешкає. Лічильник води встановлено не було, оплату за воду позивач здійснював із розрахунку споживання води на 1 людину, але 15 вересня 2010 року позивач отримав повідомлення про наявність нарахування за спожиту воду в сумі 722 грн. На момент звернення з позовом сума складає 955 грн.

Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 630 від 21.06.2005 року, та на той факт, що 04.10.2010 року ним встановлено в квартирі лічильник води, позивач просив спонукати відповідача провести перерахунок рахунків з 01.06.2010 року по 04.10.2010 року з розрахунку норми середнього споживання холодної води на одну людину, лицевий рахунок 32101824.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, вказав, що нарахування відповідачем проводилися безпідставно, таку кількість види, за яку виставлено рахунок, він не споживав.

Представник відповідача позов не визнав, вказавши, що в будинку АДРЕСА_1 05.10.2010 року встановлено будинковий лічильник води, нарахування проводились згідно його показань, права позивача відповідачем не порушені, оскільки водопостачання здійснювалося в належній кількості та належної якості, тож підстави для перерахунку, встановлені Постановою КМ України № 630 відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачеві на праві власності належить 1\2 частка квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 16).

04.10.2010 року в даній квартирі встановлено лічильник холодної води (а.с. 11).

Згідно довідки за вказаною адресою АДРЕСА_1 ніхто не мешкає (а.с. 9).

Згідно копії акту в будику АДРЕСА_1 20.05.2010 року встановлено будинковий лічильник холодної води.

Згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.06.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг центрального опалення, постачання холодною та гарячою водою, водовідведення, типового договору про надання послуг центрального опалення, постачання холодною та гарячою водою, водовідведення»у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

У разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та виплачує споживачеві компенсацію за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 11, 15 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

В судовому засіданні представником відповідача визнано той факт, що ТОВ «Луганськвода»дійсно не висував будь-яких вимог щодо сплати за послуги водопостачання на адресу позивача. Згідно ст. 62 ЦПК України суд визнає даний факт таким, що не потребує додаткової перевірки, позивач в судовому засіданні підтвердив, що немає необхідності визначати даний факт в судовому рішенні.

Виходячи з переліку засобів захисту цивільних прав та інтересів, що міститься у ст. 16 ЦК України, виходячи з позовних вимог позивача, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на день розгляду справи судом для позивача не встановлено будь яких обовязків, крім рекомендації сплатити заборгованість, що є різновидом претензії. Тож, позовні вимоги, на думку суду, задоволенню не підлягають з тих підстав, що позов не ґрунтується на законі.

Керуючись ст. 10, 15, 57, 60, 212 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвода” в особі відокремленого підрозділу Луганського управління ТОВ „Луганськвода” відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд міста Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:О.Ю.Золотарьов