Постанова № 19181295, 09.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2011 № 23/375

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 07.07.2011;

Боровський В.П., Витяг з ЄДРПОУ від 02.09.2011;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №220/6861/д від 30.12.2010;

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад” та Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011

у справі № 23/375 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад”

до Міністерства оборони України

про стягнення 198213,65 грн.

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад” (далі позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач) про стягнення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 198213,65 грн. (у тому числі 38400,92 грн. 3 % річних та 159812,80 грн. інфляційних втрат).

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача у судовому засіданні 27.09.2011 подав заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просив суд стягнути з відповідача 203080,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі №23/375 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техприлад" 15611 грн. 69 коп. 3 % річних, 60749 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 763 грн. 61 коп. - державного мита та 90 грн. 92 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, проте, невірно здійснений розрахунок суми, що підлягає стягненню.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техприлад” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі №23/375 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.11.2011.

Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі №23/375 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад” повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2011 апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.11.2011.

Через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги, у яких позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад”.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами від 08.11.2011 №01-23/3/13 у звязку з зайнятістю судді Іваненко Я.Л. в розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів, Тищенко О.В., Чорної Л.В.

В судове засідання 09.11.2011 зявилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача надав письмові пояснення, у яких зазначив, що не мав можливості виконати рішення суду в добровільному порядку, а затягнення строків виконання сталося не з вини Міністерства оборони України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад”, просив суд апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Міністерства оборони України, просив суд апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №42/50-5/732-44/51, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад” основний борг у розмірі 238069 грн. 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 253677 грн. 03 коп., 3 % річних в розмірі 44304 грн. 99 коп.

Під час розгляду справи №42/50-5/732-44/51 Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач не виконав свого обовязку за договором від 14.07.1998 та не здійснив оплату виконаних позивачем робіт.

Як вбачається з матеріалів справи свій борг Міністерство оборони України почало сплачувати лише 22.06.2010 частинами, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, а саме:

78281, 27 грн. Міністерство оборони України сплатило 22.06.2010 згідно з платіжним дорученням №8099;

216054,29 грн. платіжне доручення від 12.10.2010 №8551;

1121,26 грн. платіжне доручення від 15.11.2010 №8773;

16941,31 грн. платіжне доручення від 07.12.2010 №8891;

233,161,31 платіжне доручення від 15.02.2011 №9346;

У звязку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних з 01.07.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі №42/50-5/732-44/51 було стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад”, інфляційні втрати в розмірі 253677 грн. 03 коп., 3 % річних в розмірі 44304 грн. 99 коп., які були нараховані до 30.06.2008.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 №01-8/685 чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також трьох процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 №1/384-07).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 20.01.2011 N 10/25).

На підставі зазначеного вище судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, проте позивачем здійснено невірний розрахунок у звязку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як було встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 09.06.2009 у справі №42/50-5/732-44/51, у Міністерства оборони України перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Техприлад” утворився борг у розмірі 238069 грн. 40 коп.

Отже, інфляційні витрати та 3 % річних підлягають нарахуванню саме виходячи з суми 238069,40 грн.

Як було встановлено судовою колегією, 22.06.2010 Міністерство оборони України сплатило на користь позивача 78281,27 грн.

Таким чином, за період з 01.07.2008 21.06.2010, на суму 238069,40 грн. судовою колегією нараховані інфляційні втрати в розмірі 54517,89 грн. та 3 % річних в розмірі 14108,06грн.

Наступна оплата була здійснена відповідачем 12.10.2010 в розмірі 216054,29 грн.

Отже, за період з 22.06.2010 по 11.10.2010 судовою колегією нараховано на суму 159788,13грн. (238069,40-78281,27) інфляційні втрати в розмірі 6231,74 та 3 % річних в розмірі 1470,93 грн.

Таким чином, 12.10.2010 відповідач погасив суму боргу, отже правові підстави для подальшого нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у позивача відсутні.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад” в апеляційній скарзі, що інфляційні витрати та 3% річних необхідно нараховувати на суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних не відповідають статті 625 Цивільного кодексу України.

Посилання Міністерства оборони України на повернення Державним казначейством України платіжного доручення, згідно з яким відповідач намагався сплатити заборгованість, встановлену Господарським судом міста Києва у межах розгляду справи №42/50-5/732-44/51, не приймається судовою колегією до уваги оскільки не підтверджено належними доказами у розумінні статті 34 ГПК України, зокрема, з наданого відповідачем платіжного доручення від 16.11.2009 №247/2/148 не вбачається, що воно надавалося Державному Казначейству України і було ним повернуто без виконання.

Посилання на відсутність вини Міністерства оборони України у затримці сплати у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України не є підставою для звільнення відповідача від сплати інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки відповідно до положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

На підставі наведеного вище, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в розмірі 60749,63 грн. та 3 % річних в розмірі 15578,99 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає зміні, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад” та Міністерства оборони України задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техприлад” на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі №23/375 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі №23/375 залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі №23/375 змінити.

4.Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі №23/375 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техприлад" (02056, м. Київ, вул. Політехнічна, 16, корп.11, ідентифікаційний код 16299701) 15578,99 (п'ятнадцять тисяч пятсот сімдесят вісім) грн. 69 коп. 3 % річних, 60749 (шістдесят тисяч сімсот сорок девять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 763 (сімсот шістдесят три) грн. 29 коп. - державного мита та 88 (вісімдесят) грн. 70 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Техприлад” з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., помилково сплачені в звязку з подачею апеляційної скарги згідно платіжного доручення №211 від 05.10.2011.

6.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

7.Матеріали справи №23/375 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді