Постанова № 19181254, 07.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2011 № 38/183

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від прокурора - Греськів І.І. (посв. №214 від 24.06.2011 р.)

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.12.2010 р.)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №010-01/8433 від 27.12.2010 р.)

ОСОБА_3 (довіреність №010-01/5421 від 05.07.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 30.08.2011 р.

у справі №38/183 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем»

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

про стягнення 804160,03 доларів США, 35000,00 грн.,

157621,10грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атем» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення коштів в сумі 804160,03 доларів США та 35000,00 грн., сплачених в якості відсотків та 157621,10 грн., сплачених в якості оплати за управління кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2011 р. у справі №38/183 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в сумі 804160,10 доларів США, безпідставно отримані кошти в сумі 192621,10 грн., 3210,98 доларів США державного мита, 1926,21 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що оскільки кредитний договір №151107К77 від 10.12.2007 р. є неукладеним, то позивач без належних правових підстав сплатив, а відповідач без належних правових підстав отримав вказані вище кошти. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач на підставі ст. 1212 ЦК України повинен повернути позивачу безпідставно отримані кошти, а отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийняте при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача.

У судовому засіданні 07.11.2011 р. представниками відповідача були заявлені клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи №05/2-4004-11 та до вирішення Вищим господарським судом справи №33/609.

Колегія суддів, вислухавши думку представників позивача та прокурора, ухвалила відмовити у задоволенні вказаних клопотань, з огляду на те, що вказані клопотання є необґрунтованими та безпідставними, а також у звязку з тим, що представниками відповідача не доведено повязаність та неможливість розгляду даної справи до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи №05/2-4004-11 та до вирішення Вищим господарським судом справи №33/609.

У судовому засіданні 07.11.2011 р. представниками відповідача було заявлено клопотання, в якому останні просили зобовязати ТОВ «Атем» надати належні докази сплати грошових коштів у розмірі заявлених позовних вимог у даній справі.

Колегія суддів, вислухавши думку представників позивача та прокурора, ухвалила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що вказане клопотання є необґрунтованим та безпідставним, а також у звязку з тим, що дану справу може бути всебічно, повно та обєктивно розглянуто за наявними в ній матеріалами, без витребування вказаних документів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10.12.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №151107К77. Згідно умов цього договору, позивачеві було відкрито невідновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового використання відповідно до положень та умов договору.

Пунктом 3.2.1 вказаного кредитного договору передбачено, що невідновлювальна кредитна лінія за рахунок ресурсів Інобанку з лімітом заборгованості 31000000 доларів США, в тому числі: а) невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 4279409,70 доларів США; б) невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 26720590,30 доларів США.

Згідно п.3.2.5. договору, процентна ставка за кредитом встановлюється таким чином: а) для частини кредиту, що надається Позивачу згідно з підпунктом «а» п.3.2.1 кредитного договору R USD (6m) + 4,7% річних; б) для частини кредиту, що надається Позивачу згідно з підпунктом “б” п.3.2.1 кредитного договору USD (7 year) + 3,5 % річних.

Графіком надання та погашення кредиту від 10.12.2007 р., згідно додатку 1 до договору №151107К77, валютою надання та погашення кредиту є Євро.

Відповідно до п. 3.2.1 в редакції додаткової угоди №151107К77-2 від 18.03.2008 р., невідновлювальна кредитна лінія за рахунок ресурсів інобанку з лімітом заборгованості 30539722,03 доларів США, в тому числі: а) невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 4279409,70 доларів США; б) невідновлювальна кредитна лінія з лімітом заборгованості 26260312,33 доларів США.

Відповідно до графіка надання та погашення кредиту, наведеному в додатку №1 до додаткової угоди від 18.03.2008р. №151107К77-2 до кредитного договору №151107К77 від 10.12.2007 р., валютою надання та погашення кредиту є Євро.

На виконання умов вказаного договору, позивачем було сплачено відповідачу відсотки в розмірі 35000,00 грн., вартість послуг за управління кредитом в розмірі 157621,10 грн., а також відсотки в розмірі 804160,03 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстром платіжних документів, платіжними дорученнями в іноземній валюті, які залучені до матеріалів справи.

25.01.2010 р. Господарським судом міста Києва була розглянута справа №33/609 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним договору та прийнято рішення. Рішенням у задоволенні позовних вимог відмовлено. Також, вказаним рішенням Господарський суд міста Києва встановив, що кредитний договір №151107К77 від 10.12.2007 р. не був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атем» та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», тобто не створив для них прав та обовязків, що витікають з кредитного договору. Даний кредитний договір не відбувся як юридичний факт, що породжує певні права й обовязки для сторін. Судом встановлено, що оспорюваний кредитний договір є неукладеним (таким, що не відбувся), а відтак відсутні підстави визнавати його недійсним, позаяк за такої обставини оспорюваний кредитний договір є таким, що фактично не існує. Рішення набрало законної сили та є чинним на даний час.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Таким чином, за приписами вказаних норм, кредитний договір регулює кредитні відносини між різними учасниками цивільного обороту, предметом якого за винятком договору комерційного кредиту є грошові кошти, а істотні умови складаються з предмету, суми, строку повернення та розміру відсотків. Крім того, на кредитні відносини поширюються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, оскільки законодавством прямо визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють відносини позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відтак, істотними визнаються умови, необхідні і достатні для укладення договору. Для того, щоб договір вважався укладеним, необхідно погоджувати всі його істотні умови, до яких, зокрема відносяться предмет, ціна і строк дії договору.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 ст. 189 ЦК України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Тобто, ціна договору є формою грошового визначення вартості робіт, послуг, яку реалізують субєкти господарювання та яка зазвичай визначається в специфікаціях (додатках), що є невідємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, невідновлювальна кредитна лінія згідно п. 3.2.1 Кредитного договору становить 31000000 доларів США, а згідно графіка надання та погашення кредиту (додаток 1 до кредитного договору) сума невідновлювальною кредитної лінії визначена в Євро. Матеріали справи свідчать про те, що невідновлювальна кредитна лінія згідно п. 3.2.1 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди від 06.03.2008 р. №151107К77-1 до Кредитного договору №151107К77 від 10.12.2007 р.) становить 30539723,03 доларів США, а згідно графіка надання та погашення кредиту (додаток 1 до вказаної додаткової угоди, додаток 1 до кредитного договору) сума невідновлювальною кредитної лінії визначена в Євро.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач та відповідач не досягли згоди щодо істотної умови кредитного договору, а саме його ціни, оскільки у п.3.2.1 кредитного договору сума невідновлювальної кредитної лінії зазначена у доларах США, а згідно графіка надання та погашення кредиту сума невідновлювальної кредитної лінії зазначена у Євро.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Таким чином, однією з істотних умов кредитного договору, без досягнення згоди за якою договір не може вважаться укладеним, зокрема, є відсоткова ставка.

Як вбачається з матеріалів справи, процентна ставка за кредитом, що надається позивачу згідно з підпунктом «б» п. 3.2.1 кредитного договору становить CIRR USD (7 year) + 3,5 % річних.

26.08.2009 р. відповідач листом № 158-1/3054 повідомив позивача про те, що починаючи з 26.08.2009 р. заборгованість позивача за частиною кредиту, що надається згідно підпункту «б» п. 3.2.1 кредитного договору становить 23530283,93 доларів США, процентна ставка для зазначеної частини кредиту залишається незмінною і складає 8,7% річних (CIRR USD (7 year) + 3,5 % річних).

Матеріали справи свідчать про те, що за даними Організації економічного співробітництва та розвитку, в період з 15.07.2009 р. до 14.08.2009 р. ставка CIRR становила 3,71%, що з огляду на встановлений позивачем та відповідачем порядок обчислення процентів за користування кредитом, передбачало проценти в розмірі 7,21%.

Проте, відповідач згідно вказаного листа здійснив нарахування відповідачу процентів за користування кредитом за ставкою 8,7% річних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач та відповідач не досягли згоди щодо істотної умови кредитного договору, а саме відсоткової ставки.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом зазначеного договору, а сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутньому обовязку позичальника повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця законодавством надано позичальнику право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

16.10.2009 р. позивач листом №091016/1 повідомив відповідача, що компанія DMT SAS протягом зазначеного у контракті строку не виконала зобовязання за контрактом та не здійснювала поставку обладнання. Також, позивач звертався до відповідача з листами №081124/2 від 24.11.2008 р. та №080212/1 від 02.12.2008 р. з вимогою не здійснювати платежі за контрактом. Проте, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки поставка обладнання за контрактом не здійснювалась, то умови контракту компанією DMT SAS не виконані. Ніяких документів про перенесення дати введення в експлуатацію позивач не підписував. Тому, позивач вважає, що не дивлячись на неодноразові його застереження, банком NATIXIS було безпідставно сплачено кошти, що позбавило позивача важелів впливу на недобросовісну компанію, яка порушила експортний договір та призвело до значних збитків, оскільки позивач для встановлення обладнання, зазначеного в контракті, побудував в м. Золотоноша завод (було придбано ділянку, будівлі, проведено проектні та будівельні роботи). У звязку із цим, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з метою захисту своїх майнових інтересів.

Згідно ч. 8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 8 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вказані норми права та встановлені рішенням Господарського суду міста Києва факти у справі №33/609, яке вступило в законну силу, апеляційний господарський суд визнає кредитний договір №151107К77 від 10.12.2007р., підписаний між сторонами у даній справі, таким, яким його визнав суд у вищенаведеному рішенні, а саме - неукладеним.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Позивач за неукладеним договором сплатив відповідачу відсотки в сумі 35000,00 грн., вартість послуг за управління кредитом в сумі 157621,10 грн., відсотки в сумі 804160,03 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстром платіжних документів, платіжними дорученнями в іноземній валюті, залученими до матеріалів справи та не спростовано відповідачем. Отже, позивач без належних правових підстав сплатив, а відповідач без належних правових підстав отримав вказані вище грошові кошти.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів в сумі 804160,03 доларів США та 35000,00 грн., сплачених в якості відсотків, та безпідставно отриманих коштів в сумі 157621,10 грн., сплачених в якості оплати за управління кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо чинності кредитного договору №151107К77 від 10.12.2007 р. апеляційний господарський суд до уваги не приймає, адже той факт, що кредитний договір є неукладеним встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №33/609 між тими ж сторонами та набуло законної сили. Тому, в силу ст.35 ГПК України, вказаний факт не підлягає новому доведенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у звязку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2011 р. у справі №38/183 залишити без змін.

Справу №38/183 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді