Постанова № 19181122, 08.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2011 № 13/127-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 19.08.2011 року, ОСОБА_2., довіреність б/н від 19.08.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 10.03.2011 року,

від третьої особи не зявились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лізинг»,

на рішення господарського суду Київської області від 5 вересня 2011 року,

у справі № 13/127-11 (суддя Наріжний С.Ю.),

за позовом акціонерного товариства «Актавіс» (Болгарія) в особі представництва в Україні, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лізинг», м. Бровари

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Київ

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Актавіс» (Болгарія) в особі представництва в Україні звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Оптіма-лізинг» за про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (т. І а.с. 2-5).

Рішенням господарського суду Київської області від 5 вересня 2011 року по справі № 13/127-11 позов задоволено повністю, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 07.07.2011 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1184 про вилучення у акціонерного товариства «Актавіс» (Болгарія) в особі представництва в Україні на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» обєктів фінансового лізингу автомобілів згідно переліку, переданих на підставі лізингової угоди № 20081039 від 07.05.2008 року (т. ІІ а.с .16-19).

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 15 вересня 2011 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 5 вересня 2011 року та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити (т. ІІ а.с. 26-31).

Апеляційна скарга мотивована неврахуванням місцевим господарським судом наявності прострочення позивачем сплати лізингових платежів понад 30 днів, що на думку відповідача призвело до безпідставного скасування виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18 жовтня 2011 року (т. ІІ а.с. 22-23).

12 жовтня 2011 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній, посилаючись на своєчасну оплату лізингових платежів, просить залишити рішення господарського суду Київської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (т. І а.с. 88-92).

13 жовтня 2011 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги (т. ІІ а.с. 126-131).

У судовому засіданні 18 жовтня 2011 року представник позивача подав доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (т. ІІ а.с. 161).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2011 року розгляд справи № 13/127-11 було відкладено на 08 листопада 2011 року (т. ІІ а.с. 171-172).

07 листопада 2011 року позивач подав до Київського апеляційного господарського суду пояснення по справі № 13/127-11.

У судове засідання 08 листопада 2011 року представник третьої особи не зявився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення попередньої ухвали суду.

У судовому засіданні 08 листопада 2011 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 5 вересня 2011 року та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Представники позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 08 листопада 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

07 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма- лзинг" як лізингодавцем та АТ "Актавіс" Болгарія) в особі представництва в Україні як лізингоодержувачем було укладено Лізингову угоду № 20081039 з додатками ( т. І а.с. 33-72).

Відповідно до умов лізингової угоди Лізингодавець взяв на себе зобов'язання придбати у визначеного Лізингоодержувачем постачальника транспортні засоби та передати у строкове платне користування.

Початок перебігу строку лізингу встановлено п.2.1 Договору як дату приймання - передачі транспортних засобів.

На виконання умов Лізингової угоди позивачем були передані у користування відповідачу протягом червня-жовтня 2008 року, відповідно до актів прийому-передачі автомобілів: від 02.06.2008р. позивачу надано у користування 12 автомобілів; від 11.07.2008 р. - 1 автомобіль, від 21.08.2008 р. 5 автомобілів; від 18.09.2008 р. 8 автомобілів; від 16.10.2008 р. 15 автомобілів; від 20.10.2008 р. 9 автомобілів ( т. І а.с. 73-122).

Строк користування зазначеними автомобілями становив 36 календарних місяців, що встановлено п.2 Додатку №1 до Лізингової угоди. Датою повернення 12 автомобілів марки "Шкода Фабіа", згідно актів прийому передачі, було 30.05.2011 року ( а.с. 73- 82, 89-92).

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч. І ст.785 Цивільного кодексу України та пункту 13.1 Лізингової угоди у разі закінчення строку лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, наймач (Лізингоодержувач), який не виконав свого обов'язку щодо повернення предмету найму (лізингу) зобов'язаний сплатити за час прострочення подвійну плату за користування (лізингову плату).

Свої зобов'язання за лізинговою угодою, Лізингоодержувач не виконав, автомобілі не повернув.

Відповідно до п.9.6 Договору та ст. 785 ЦК України Лізингоодержувачу було нараховано неустойку за неповернення транспортних засобів та штрафні санкції за прострочення сплати Лізингових платежів.

Порядок зарахування коштів, сплачених Лізингодавцем, встановлено п.9.8 Лізингової угоди. Зокрема передбачено, що в першу чергу сплачені кошти зараховуються в рахунок сплати штрафних санкцій та інших відшкодувань, а решта в рахунок оплати Лізингових платежів ( т. І а.с. 41).

Таким чином, зважаючи на строки оплати лізингових платежів встановлені графіком платежів, та зобов'язання повернути автомобілі 01.06.2011 року, у Позивача починаючи із 02.06.2011 року виникла заборгованість.

За правилами підпункту 2 пункту 2 статті 12 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Станом на 20.06.2011 року, Позивач мав прострочену заборгованість із сплати лізингового платежу за червень в сумі 9 292,12 гри., неустойки в сумі 78 983,02 грн.

Відповідно до п. 15.1, 15.2 Лізингової угоди, якщо позивач прострочив оплату лізингового платежу відповідно до Додатку 1 (або будь-якого з Додатків), а також усіх належних до сплати платежів (штрафних санкцій і інших відшкодувань, відповідач може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння. Припинення лізингу транспортного засобу відбувається шляхом направлення позивачу за його адресою, вказаною в Договорі, письмового повідомлення.

23 травня 2011 року, ТОВ «Оптіма-лізинг» надсилала на адресу АТ «Актавіс» лист № 154, з вимогою виконати зобов'язання у звязку із закінченням строку лізингу, зокрема «відповідно до закінчення строку лізингу повернути транспортні засоби за адресою Лізингодавця» (т. ІІ а.с. 64, 132 ). Такий лист був отриманий Позивачем 25.05.2011 року (т. ІІ а.с. 65, 133).

Повторно вимогу № 167 про повернення 12 автомобілів було надіслано 08.06.2011 року та отримано Позивачем 15.06.2011 року (т. ІІ а.с. 66-67,134-135).

10 червня 2011 року Відповідач втретє направив вимогу № 170, про повернення автомобілів, стягнення неустойки та заборгованості по сплаті лізингових платежів, яку Позивач не виконав. (т. ІІ а.с. 68-71, 136-139).

29 червня 2011 року, відповідач направив позивачу повідомлення №181/1, яке отримане Відповідачем 04.07.2011 року та повторне повідомлення 181/2 , яким повідомлено позивача про розірвання лізингової угоди № 20081039 від 07.05.2008 року та вимогою повернути усі транспортні засоби (т. ІІ а.с. 72-78, 140-146).

Відповідно до ст. ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з п.п. «а» п. 15.1 Лізингової угоди лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння, якщо лізингоодержувач прострочив оплату лізингового платежу, а також усіх належних до сплати платежів (штрафних санкцій і інших відшкодувань). При цьому лізингодавець має право вимагати повернення транспортного засобу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В силу ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів визначений Кабінетом Міністрів України постановою від 29.06.99 р. N 1172.

В силу п. 8 Переліку такими документами є договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.

Статтею 89 Закону України "Про нотаріат" встановлені вимоги до змісту виконавчого напису нотаріуса, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року При цьому, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка є спеціальною по відношенню до норм ЦК України, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Частина 3 вказаної норми визначає, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Така відмова була вчинена 04.07.2011 року.

Умовами договору також передбачено, що договір може бути достроково припинено, за ініціативою Відповідача, якщо Позивач не виконує будь-якого із своїх зобов'язань за таким договором, в тому числі зобов'язань по сплаті штрафу, пені, неустойки тощо.

Враховуючи той факт, що Позивач не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів в повному обсязі та в строки передбачені умовами Договору, та починаючи із 02.06.2011 року йому нараховувалася неустойка за невиконання зобов'язань по поверненню автомобілів із користування, Відповідач правомірно звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Станом на 07.07.2011 року прострочення становило більше 30 днів, що відповідно до умов Договору та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є підставою вчинення виконавчого напису.

7 липня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі ст. 87 Закону України „Про нотаріат”, ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” та пункту 5 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 вчинено виконавчий напис №1184 відповідно до якого зобовязано повернути від представництва в Україні АТ „Актавіс” (Болгарія) на користь ТОВ “Оптіма Лізинг” 38 автомобілів( т. І а.с. 27-28).

Крім того відповідачем було направлене повідомлення від №198 від 15.07.2011 року, яке було отримане 26.07.2011 року позивачем, в якому також повідомлялося про розірвання договору та надавалася копія виконавчого напису (т. ІІ а.с. 147-152).

Отже, виконавчий напис вчинено відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лізинг» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 05 вересня 2011 року необхідно скасувати у звязку із неповним з'ясуванням місцевим господарським судом фактичних обставин справи, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати відшкодовуються за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лізинг» на рішення господарського суду Київської області від 05 вересня 2011 року по справі № 13/127-11 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Київської області від 05 вересня 2011 року по справі № 13/127-11 скасувати.

3.Прийняти нове рішення: «В задоволенні позову відмовити».

4.Стягнути з акціонерного товариства «Актавіс» (Болгарія) в особі представництва в Україні (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 33, код 216763316) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг» (07400, Київська область, м. Бровари, провулок Оболонський, буд. 4, код 31033785) 42 грн. 50 коп. в якості відшкодування державного мита за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді.

5.Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6.Справу № 13/127-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді