Постанова № 19181124, 08.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2011 № 14/093-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів:

при секретарі:

в судове засідання зявились представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 284 від 16.12.2010 року,

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 26 від 15.10.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Прогрес»,

на рішення господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року,

у справі № 14/093-11 (суддя Бацуца В.М.),

за позовом відкритого акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», м. Київ,

до селянського (фермерського) господарства «Прогрес», м Бзів, Баришівський район, Київська область,

про стягнення 231985 грн. 55 коп.,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортанасіннєовоч» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до селянського (фермерського) господарства «Прогрес» про стягнення заборгованості (а.с. 2-6).

Рішенням господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року по справі № 14/093-11 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з селянського (фермерського) господарства «Прогрес» на користь ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортанасіннєовоч» 14 426 грн. 00 коп. основної заборгованості, 188 894 грн. 40 коп. неустойки, 2 416 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 798 грн. 20 коп. 3% річних та судові витрати 2 065 грн. 35 коп. державного мита і 221 грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. (а.с. 65-71).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою під від 03 жовтня 2011 року, в якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року по справі № 14/093-11 в частині нарахування неустойки відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не взято до уваги розрахунку відповідача та не застосовано строк позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2011 року прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08 листопада 2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 08 листопада 2011 року підтримав апеляційну скаргу, просив змінити рішення господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року по справі № 14/093-11 в частині нарахування неустойки.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу та просив залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 08 листопада 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

01 квітня 2008 року між СФГ «Прогрес» (орендар) та ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортанасіннєовоч» (орендодавець) було укладено договір оренди обладнання (надалі Договір) (а.с. 17-20).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобовязується передати орендареві, а орендар зобовязується прийняти в строкове платне користування нижче визначене обладнання та зобовязується сплачувати орендодавцеві оренду плату.

Відповідно до п. 4.1. договору майно, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання акта передання-приймання майна, що орендується.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що строк оренди складає 1 рік з дати прийняття майна, що орендується, за актом передання-приймання.

Згідно п. 8.1. Договору після закінчення строку оренди орендар зобовязаний протягом 10 (десяти) календарних днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з технічною документацією та комплектне за актом передання-приймання.

Відповідно до п. 8.2. Договору повернення майна, що орендується, здійснюється представниками сторін шляхом підписання відповідного акту. Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

02 квітня 2008 року між сторонами Договору був підписаний акт приймання-передачі, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно згідно договору оренди обладнання від 01 квітня 2008 року (а.с. 21).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно п. 10.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується після повного розрахунку за договором.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору встановлено, що розмір орендної плати на місяць з урахуванням усіх податків складає 8142 грн. 00 коп. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 10 числа.

Відповідач не виконав взятого на себе зобовязання по сплаті орендних платежів за Договором та прострочив орендну плату за період з лютого по березень 2009 року. Заборгованість за вказаний період становить 14426 грн. 00 коп.

Слід наголосити, що відповідач не заперечує наявності у нього заборгованості перед позивачем за Договором оренди, яка утворилась за період з лютого по березень 2009 року.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Київської області від 18 жовтня 2010 року у справі № 13/145-10, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 березня 2011 року, зобовязано Селянське (фермерське) господарство «Прогрес» (Київська обл., Баришівський р-н, с. Бзів, код 31120495) повернути (передати) Відкритому акціонерному товариству «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5; код 04685271) млин ХЦ-03.1200М в комплекті (а.с. 10-12).

27 січня 2011 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції було вилучено у СФГ «Прогрес» орендоване майно - млин ХЦ-03.1200М в комплекті та передано його ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», що підтверджується актом серії АА № 024369 від 27.01.2011 р. вилучення у боржника предметів, зазначених у вказаному вище рішенні суду та передачі їх ВАТ «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч» (а.с. 22).

Тобто, відповідач здійснював фактичне користування майном до 27 січня 2011 року.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач у позові заявляє вимогу про стягнення з відповідача подвійної орендної плати за період з квітня 2009 року по березень 2010 року.

Слід відзначити, що прострочення виконання обовязку відповідачем щодо повернення майна у звязку із закінченням строку оренди майна виникло після спливу 10-ти денного строку, передбаченого п. 8.1. Договору, а саме з 13 квітня 2009 року.

Таким чином, обчислення періоду прострочення слід починати саме з 13 квітня 2009 року та закінчувати 31 березня 2010 року, як того вимагає позивач.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати за місяць становить 8 142 грн. 00 коп. Однак, зважаючи на те, що у квітні місяці 2009 року (після закінчення строку дії договору оренди) відповідач користувався майном лише 18 днів, судова колегія дійшла до висновку, що за квітень 2009 року відповідач має сплатити позивачеві 9770 грн. 40 коп. (8142,00 \ 30 х 18 х 2 = 9 770, 40 грн.). Водночас, за період з травня 2009 року по березень 2010 року з відповідача належить стягнути 179124 грн. 00 коп. (8 142,00 грн. х 11 міс. х 2).

Отже, загальний розмір неустойки за прострочення повернення майна після закінчення дії Договору складає 188894 грн. 40 коп.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позов у частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді подвійної плати за користування майном після закінчення строку дії договору оренди, підлягає частковому задоволенню у сумі 188 894 грн. 40 коп.

Щодо тверджень скаржника про незастосування строків позовної давності колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідач не заявляв про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вказане унеможливлює застосування строків позовної давності.

Позивач також просить стягнути із відповідача пеню, передбачену Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2010 року на загальну суму 5532 грн. 90 коп.

Частинами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У договорі оренди від 01 квітня 2008 року сторони не узгодили нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобовязань. Тому, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендних платежів та за несвоєчасне повернення майна є неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що місцевим господарським судом правильно підраховано та правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 416 грн. 80 коп. інфляційних та 798 грн. 20 коп. 3 % річних.

Беручи до уваги те, що до фактичних обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні скарги апелянта необхідно відмовити.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року по справі №14/093-11 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга селянського (фермерського) господарства «Прогрес» на рішення господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Прогрес» на рішення господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року у справі №14/093-11 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Київської області від 25 серпня 2011 року по справі №14/093-11 залишити без змін.

3.Справу № 14/093-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді