Постанова № 19181096, 08.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2011 № 22/235

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

за участю секретаря

представників

від позивача не зявився,

від відповідача ОСОБА_1 (дов. від 22.04.2011),

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Київенерго”

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011

у справі № 22/235 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Комунального підприємства “Київпастранс” в особі філії Автобусний парк № 5

до Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Київпастранс” звернулось з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Київенерго” грошових коштів в розмірі 223153,46 грн., 12260,32 грн. 3% річних, а всього 235413,78 грн.

15.09.2011 позивач заявив уточнення до позову, згідно з якими просив суд додатково до заявлених раніше вимог, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії на постачання у гарячій воді за період з 01.12.2008р. по 01.03.2009р. відповідно до дійсного тарифу 171,62 грн. без ПДВ за 1 Гкал у відповідності до розпорядження № 86 від 31.01.2007р. “Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам”. Зазначена заява не прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 22/235 позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Київенерго” на користь Комунального підприємства “Київпастранс” в особі Автобусного парку № 5 107104,34 грн. надмірно сплачених коштів, 220,07 грн. 3% річних, 1339,15 грн. судових витрат; в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19.09.201, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою від 13.10.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Київенерго”.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 31.10.2011 склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 22/235 колегії суддів у складі: головуючий суддя Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

01.11.2011 в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.11.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В день слухання справи представник позивача в судове засідання не зявився, та надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2002 року між АЕК “Київенерго” та Автобусним парком № 5 КП “Київпастранс” укладено договір № 730363 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором (далі Договір).

Згідно з додатковою угодою від 01.03.2011р. було змінено номер договору 730361 на № 720098, а усі інші умови Договору залишені без змін (п. 1.1, п. 3 додаткової угоди).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року (п. 8.1. договору). За умовами п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до умов Договору відповідач зобовязався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води в кількості та обсягах визначених у Додатку № 1 до цього Договору, а позивач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку до Договору (п. 2.2.1, 2.3.2).

При виконанні умов цього Договору сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, іншими нормативно-правовими актами, чинним законодавством (п. 2.1).

Спір у даній справі виник у звязку з відсутністю, на думку позивача, підстав для сплати за спожиту теплову енергію у період грудень 2008 року лютий 2009 року за тарифами встановлених скасованими розпорядженнями органу місцевого самоврядування про затвердження тарифів та послуги з теплопостачання в сумі 107104,35 грн., а також за період березень листопад 2009 року у звязку з попередньою оплатою за Договором, а всього в сумі 223153,46 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем нарахована плата за споживання теплової енергії за період з грудня 2008р. по лютий 2009р. в розмірі 344917, 72 грн. (121543, 68 грн. у грудні 2008р., 161553, 12 грн. у січні 2009р., 61820, 92 грн. у лютому 2009р.) на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662, № 1663 від 27.11.2008р., 1780/1 від 25.12.2008р., № 127, 128 від 05.02.2009р.

Проте, зазначені розпорядження скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р., № 76/2009 від 09.02.2009р. як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що нарахування відповідачем плати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених скасованими розпорядженнями є безпідставним.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 року про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009р. з 10 лютого 2009р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року за тарифами затвердженими розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р.

Враховуючи, що позивачем спожито у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року включно 645,3 Гкал теплової енергії, то останній зобовязаний сплатити 132895,66 грн. (645,3*171,62 грн. + 20% ПДВ).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач оплатив послуги з постачання теплової енергії за Договором у зазначений період в розмірі 225000 грн. за наступними платіжними дорученнями: від 28.11.2008 на суму 15000 грн., від 08.12.2008 на суму 30000 грн., 30.12.2008 на суму 90000 грн., від 29.01.2009 на суму 50000 грн., 25.02.2009 на суму 40000 грн.

При цьому, платіжним дорученням від 24.11.2008 на суму 15000 грн. позивачем сплачено послуги з постачання теплової енергії за листопад 2008 року, що не може бути враховано як передплата за грудень 2008 року, на що місцевий господарський суд уваги не звернув, помилково включивши зазначену суму у спірний розрахунковий період.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про переплату в сумі 107104,34 грн., оскільки матеріалами справи підтверджена оплата позивачем послуг з постачання теплової енергії за спірний період грудень 2008 року лютий 2009 року в сумі 92104,34 грн.

Таким чином, місцевим господарським судом помилково визнано встановленими обставини, які не доведені належними та допустимими доказами, що визнається підставою для зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Колегією суддів визнаються помилковими доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо безпідставного застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки у позовній заяві позивачем визначено спірну суму, саме як безпідставно сплачену на підставі скасованих актів органу місцевого самоврядування.

Щодо позовних вимог про стягнення попередньої оплати за Договором за період березень - листопад 2009 року, то колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про їх безпідставність з огляду на те, що відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено обовязок покупця здійснити попередню оплату товару. При цьому у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати не здійснить передачу товару, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем не надано доказів на підтвердження ненадання послуг з теплопостачання на суму попередньої оплати, яка здійснена позивачем за період березень - листопад 2009 року. Крім того, із доданих до позовної заяви платіжних доручень вбачається, що позивачем здійснювалась оплата боргу згідно позовної заяви та претензії, а не попередня оплата за Договором.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що у господарського суду відсутні підставі для задоволення позовних вимог про стягнення сум, які були сплачені у період березень - листопад 2009 року в загальному розмірі 170055,85 грн.

Крім суми основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 12260,32 грн.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 06.04.2011 № 260/юр про перерахування суми надмірно сплачених грошових коштів за Договором протягом десятиденного строку, яку останній отримав 13.04.2011.

Таким чином, обовязок відповідача повернути суму боргу виник 25.04.2011, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення основного боргу, то зміні і підлягають три відсотки річних, нараховані на суму заборгованості.

За розрахунком апеляційного господарського суду обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 189,26 грн. 3% річних за період з 25.04.2011 по 20.05.2011.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі в заперечення наявності суми заборгованості за Договором.

У звязку зі зміною рішення місцевого господарського суду та частковим задоволенням позовних вимог, підлягають зміні і розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 922,93 грн. витрат по оплаті державного мита та 92,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції, а всього 1015,45 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Київенерго” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 22/235 змінити.

3. Викласти пункт другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 22/235 у наступній редакції:

“Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка 5, ідент. код 00131305) на користь Комунального підприємства “Київпастранс” (юрид. адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе 2, ідент. код 31725604) в особі Автобусного парку № 5 (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 21, р/р 26002005030732 в КСВ ПАТ КБ “Хрещатик” МФО 300670, ідент. код 03114336) 92104 (девяносто дві тисячі сто чотири) грн. 34 коп. надмірно сплачених коштів, 189 (сто вісімдесят девять) грн. 26 коп. 3% річних, 1015 грн. (одну тисячу п'ятнадцять ) 45 коп. судових витрат”.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі № 22/235 залишити без змін. 5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 22/235 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді