Постанова № 19181087, 02.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2011 № 38/285

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Верховця А.А.

суддів:

при секретарі:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2011

у справі № 38/285 (Власов Ю.Л. )

за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг"

про стягнення 181220,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 вересня 2011 року у позові Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Представник Відповідача в судове засідання незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. У зв”язку з тим, що в справі достатньо матеріалів, апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі вказаного представника.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд встановив.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки насіння від 19 жовтня 2010 року № 5-72, відповідно до умов якого ДП «Держрезервнасінфонд» передало ТОВ «Стіомі-Холдінг» насіння озимої пшениці сорту «Ларс» другої репродукції, у кількості 647,3 т. (шістсот сорок сім тонн 300 кг.) на загальну суму 1 229 867,41 грн. (один мільйон двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 41 коп.).

В свою чергу, ТОВ «Стіомі-Холдінг», відповідно до п. 3.2 договору поставки насіння від 19 жовтня 2010 року №5-72, повинно було розрахуватись за поставлене насіння поетапно:

3.2.1. суму у розмірі 368 960,22 грн. (триста шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 22 коп.) на умовах 100 % передоплати;

3.2.2. суму заборгованості у розмірі 860 907,19 грн. (вісімсот шістдесят тисяч дев'ятсот сім гривень 19 коп.) Покупець сплачує згідно графіку до 01 вересня 2011 року.

Відповідно до п. 8.1. Договору, порядок виконання його умов забезпечується договором застави посівів озимої пшениці на площі 746 га урожаю 2011 року при валовому зборі 1 492 тонни, який повинен бути нотаріально посвідченим та укладеним до 20 листопада 2010 року. Предмет договору застави має бути застрахованим на користь ДП «Держрезервнасінфонд» не пізніше, ніж через місяць після укладення договору застави.

Отже, між Сторонами було досягнуто згоди про укладення договору застави строком до 20 листопада 2010 року.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з с. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у томи числі заставою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язань одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч. 2 ст. 1 Закону України, ч. 1 ст. 572 ЦК України).

Законом України «Про заставу» передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу», застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Тобто, заставу може бути включено до основного договору, що підтверджує похідний характер застави. Самостійно від договору вона не існує.

Отже, єдиним джерелом виникнення заставного права між ДП «Держрезервнасінфонд» та ТОВ «Стіомі-Холдінг» є договір поставки від 19 жовтня 2010 року №5-72.

Зі змісту договору поставки насіння від 19 жовтня 2010 року № 5-72 вбачається, що у Відповідача виникло зобов'язання сплатити суму заборгованості у розмірі 1 229 867,41 грн. (один мільйон двісті двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 41 коп.) до 01 вересня 2011 року.

Отже, договір застави за своєю правовою природою є забезпечувальним правочином, за рахунок якого, кредитор, у разі порушення боржником основного зобов'язання, має переважне право задовольнити свої вимоги.

При цьому, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (ст. 584 Цивільного кодексу України).

З наведених вище правових норм вбачається, що застава не виникає у випадку, коли відсутні зобов'язання боржника. Крім того, з правової суті застави можна зробити висновок, що заставляється саме майно боржника, оскільки застава покликана зменшити ризики кредитора, які пов'язані з неналежним виконанням боржником зобов'язання. Застава - то гарантія для кредитора, а не для боржника.

За змістом ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Зміст укладеного між ДП «Держрезервнасінфонд» та ТОВ «Стіомі-Холдінг» договору поставки насіння від 19 жовтня 2010 року № 5-72 свідчить про досягнення сторонами Договору згоди щодо істотних умов договору застави.

Крім того, в протоколі від 19 жовтня 2010 року № 1 про узгодження вартості предмету застави, підписаного представниками ДП «Держрезервнасінфон» та ТОВ «Стіомі-Холдінг», Сторони визначили предмет застави (посіви озимої пшениці на площі 746 га урожаю 2011 року при валовому зборі 1 492 тонни) та ціну вартості предмета застави.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач звертався до Відповідача з листами від 12 квітня 2011 року та 09 червня 2011 року з проханням терміново підготувати необхідні документи та укласти нотаріально посвідчені договори застави, залишені Відповідачем без відповіді та задоволення, що свідчить про ухилення Відповідачем від обов'язку щодо укладення нотаріально посвідченого договору застави, оскільки договір застави є двостороннім, при його укладенні та нотаріальному посвідченні вимагається присутність двох сторін -Заставодавця і Заставодержателя зі своїм волевиявленням.

Отже, саме внаслідок дій Відповідача не було забезпечено надання договору застави посівів озимої пшениці на площі 746 га урожаю 2011 року при валовому зборі 1 492 т. та у встановленому порядку не здійснено його нотаріальне посвідчення.

Ст. 611 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій, передбачених абз. 3 частини 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у . відсотковому відношенні розмір пені та штрафу.

Даний висновок також підтверджується, зокрема, Постановою Верховного суду України від 28 лютого 2011 року № 23/225 та інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Судова колегія вважає вірним розрахунок Позивача розміру штрафу та пені, зокрема, штраф у розмірі 86090,71 грн. (у розмірі 7 % вартості товарів (насіння), з яких допущено прострочення виконання, та пені, передбаченої п. 2 додаткової угоди від 19 жовтня 2010 року до договору поставки № 5-72, у розмірі 95 130,24 грн.

Отже, місцевим господарським судом було необгрунтовано відхилено доводи Позивача про виникнення зобов'язання Відповідача щодо укладення договору застави, оскільки предметом застави є майно Відповідача. Відповідач не надав жодного доказу вчинення ним дій, направлених на передачу в заставу, передбаченого п. 8.1. Договору належного йому майна, саме винні дії (бездіяльність) Відповідача спричинили не укладення договору застави.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин апеляційна скарга Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. у справі № 38/285 скасувати повністю.

3. Прийняти у справі № 38/285 нове рішення, яким позов Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі - Холдінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса,29 код ЄДРПОУ 32827667) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, ЄДРПОУ 30518866) 95 130 (дев'яносто п'ять тисяч сто тридцять) грн. 24 коп. пені; 86 090 (вісімдесят шість тисяч дев'яносто) грн. 71 коп. штрафу; 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 21 коп. витрат по оплаті державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічного забезпечення та 906 (девятсот шість) грн. 11 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Справу № 38/285 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді