Постанова № 19181075, 03.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2011 № 61/139

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Авдеєва П.В.

суддів:

за участю представників:

від Прокуратури м.Києва: Ткаченко Т.М. - старший прокурор відділу,

від Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради: ОСОБА_1, ОСОБА_2 представники за довіреностями,

від ТОВ „Майк”: ОСОБА_3 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Майк”

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2011 р.

у справі №61/139 (головуючий суддя Івченко А.М., судді: Гулевець О.В., Пригунова А.Б.)

за позовом Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Майк”

про стягнення 97658560,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2011 року Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури м.Києва у розмірі 97658560,00 грн. відповідно до умов Договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва №264 від 16.05.2008р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.08.2011р. у справі №61/139 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення умов Договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва №264 від 16.05.2008р. в строки та в обсягах, які встановленні останнім, частину пайового внеску до міського бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне зясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційного подання апелянт посилається, зокрема, на те, що з 01.07.2010р. не був належним субєктом щодо сплати внесків пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, оскільки не мав у власності або у користуванні земельну ділянку за адресою: м.Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1, а тому не міг виконувати функції замовника чи забудовника на зазначеній земельній ділянці.

Крім того, апелянт стверджує, що він не отримував дозволу на будівництво нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: м.Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1.

Прокуратурою та позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Майк” підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.05.2008р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Майк” був укладений Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №264 (далі Договір), предметом якого була сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу по вул. Микільсько-Слобідській, 1 у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до положень ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст.27 Закону України „Про планування і забудову територій”, в редакції, що діяла на момент укладання Договору, фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт. Надання вихідних даних фізичним та юридичним особам у повному обсязі забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями. Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Таким чином, вихідні дані на проектування об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт надаються лише тим фізичним та юридичним особам, які отримали дозвіл на будівництво чи рішення про погодження місця розташування об'єкта. Отже, надання дозволу на будівництво повинно передувати укладанню Договору про пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 року №271/431 „Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-траспортної інфраструктури міста Києва”, затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів (далі Нормативи)

Розділом 2 Нормативів встановлено, що інвестори мають компенсувати витрати бюджету міста на розширене відтворення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури пропорційно до навантаження на інфраструктуру міста, яке вони будуть здійснювати у разі реалізації проекту будівництва (реконструкції).

Відповідно до п.1.1 Договору його предметом є сплата ТОВ "Майк" пайової участі на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у зв'язку з будівництвом готельно-офісного та торгівельно-розважального комплексу по вул. Микільсько-Слободській, 1 у Дніпровському районі м. Києва.

Отже, сплата пайової участі тісно пов'язана з наміром будівництва об'єкту та з фактом отримання дозволу на будівництво чи рішення про погодження місця розташування об'єкту.

Пунктом 4.3 розділу 4 Нормативів визначено коло суб'єктів, які є платником пайового внеску, а саме: юридичні (фізичні) особи або уповноважені нею особи, які оформляють: дозвільні документи на будівництво (реконструкцію); документи на землекористування для експлуатації та обслуговування об'єктів, при будівництві (реконструкції) яких документація не була оформлена належним чином (земельні питання не вирішені у встановленому порядку); документи щодо зміни функціонального призначення об'єктів виробничого та невиробничого призначення; свідоцтво про право власності на проінвестовані нежитлові приміщення; документи щодо зміни функціонального призначення житлових будинків (приміщень) на нежитлові згідно з Порядком переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі у м. Києві, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.10.2002 N1825.

Враховуючи той факт, що позивач відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надав належних та допустимих доказів видачі відповідачу дозволу на будівництво об'єкту чи рішення про погодження місця розташування, вимога сплати пайової участі не відповідає принципу добросовісності, розумності та справедливості та суперечить вимогам законодавства України.

У відповідності до рішення Київської міської ради від 27.02.2003 року №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-траспортної інфраструктури міста Києва» відповідач не відноситься до суб'єктів, які є платником пайового внеску.

Також, стаття 27 Закону України «Про планування і забудову територій», в редакції, що діяла на момент укладання Договору, чітко встановлювала, що вихідні дані можуть отримувати лише замовники будівництва.

В свою чергу, згідно із Законом України «Про планування і забудову територій» та Законом України «Про архітектурну діяльність» замовник (забудовник) - це фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (в тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010 року між ТОВ «Майк» та ТОВ «Терра капітал» було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1.

Отже, з 01.07.2010 року ТОВ «Майк» не є власником чи користувачем зазначеної земельної ділянки.

Таким чином, відповідач, на момент подання позову не був належним суб'єктом щодо сплати внесків пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Оскільки позивач не надав відповідачу дозвіл на будівництво чи рішення про погодження місця розташування об'єкту будівництва, а також відповідно до довідки Головного управління земельних ресурсів КМДА відповідач з 01.07.2009 року не мав у власності або у користуванні земельну ділянку, а тому не міг виконувати функції замовника чи забудовника на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що заявлені Заступником прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати пайових внесків є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення пені за прострочення виконання зобовязань за Договором, колегія суддів, враховуючи вищенаведене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з того, що вони є похідними від основної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати пайових внесків і їх задоволення можливе лише за наявності підстав щодо задоволення основної вимоги.

03.11.2011р. в судовому засіданні представником апелянта було заявлено усне клопотання про застосування апеляційним судом положення п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, яка передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю пов'язаний з предметом спору договір, колегія суддів, розглянувши дане клопотання прийшла до висновку, що в задоволенні останнього слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині, пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно із ч.1 ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.

Положення розділів I -ГПК України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин.

Розділ XI ГПК України "Вирішення господарських спорів у першій інстанції" передбачає вчинення певних дій виключно судом першої інстанції.

Тобто, права щодо прийняття рішення, визначеніст.83 розділу XI ГПК України, відносяться виключно до повноважень суду першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується апелянтом про те, що при розгляді даної справи в суді першої інстанції не ставилось питання щодо застосування положень п.1 ч.1 ст.83 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Майк” підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; в позові Заступнику прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради

Керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Майк” на рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2011 року задовольнити.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 03.08.2011 року у справі №61/139 скасувати.

3. В позові Заступнику прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради відмовити.

4.Стягнути з Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (01044, м.Києва, вул..Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Майк” (01014, м.Київ, вул.Струтинського, 8, код ЄДРПОУ 31810013) державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 12750,00 грн.

5.Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6.Матеріали справи №61/139 направити до Господарського суду м. Києва.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя

Судді

08.11.11 (відправлено)