Постанова № 19181073, 01.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2011 № 33/470

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Дзюбка П.О.

суддів:

при секретарі:

за участю секретаря:Карпюк О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1. ( за довіреністю)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : не зявився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2011р.

у справі № 33/470 (суддя: С. М. Мудрий.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Енергобанк»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Дельта Ре»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрополія-Цінні папери»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АУРІ»

провизнання недійсним договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 15.12.2004 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року у справі № 33/470 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ПАТ «Енергобанк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року у справі № 33/470 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року відкрито апеляційне провадження у справі № 33/470 та призначено до розгляду на 01.11.2011 р.

01.11.2011р. через загальний відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши думку представника відповідача, ухвалила клопотання залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2004 року між акціонерним банком «Енергобанк» (банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «АУРІ», що є повним правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «ТІТАНІК» (інвестор за договором) укладено договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу, відповідно до умов якого банк відкриває рахунок № 265233279801, а інвестор вносить на цей рахунок у безготівковій формі грошові кошти з метою їх врахування до капіталу банку на умовах субордонованого боргу в сумі 3 000 000,00 грн. на строк до 15.12.2010 року.

Між сторонами підписано додаткові угоди до договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу б/н від 15.12.2004 року, а саме: № 1 від 21.12.2004 року, відповідно до якої сторони збільшили суму субординованого боргу до 6 000 000,00 грн.; № 2 від 28.12.2004 року; № 3 від 10.04.2006 року; № 4 від 22.06.2006 року та № 5 від 05.06.2007 року.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю «ТІТАНІК» 16.12.2004 року та 22.12.2004 року перерахувало 6 000 000,00 грн. на рахунок акціонерного банку «Енергобанк», що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками про рух коштів на банківських рахунках.

04.03.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АУРІ» (первісний кредитор за договором) та товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Дельта Ре» (новий кредитор за договором) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з договором про залучення коштів на умовах субордонованого боргу від 15.12.2004 року, враховуючи всі додаткові угоди до нього, що укладений між акціонерним банком «Енергобанк» (далі - боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТІТАНІК», правонаступником якого є первісний кредитор (далі основний договір), а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитному за основним договором.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Метрополія-Цінні папери» (продавець за договором) та акціонерним банком «Енергобанк» (покупець за договором) укладено договори купівлі- продажу цінних паперів № Т 1720, Т-111 від 15.12.2004 року, № Т 1730; Т-119 від 21.12.2004 року, № 1733; Т-120 від 21.12.2004 року та № Т 1735; Т-121 від 21.12.2004 року, відповідно до яких продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв та оплатив цінні папери в кількості 107 502 шт. на 6 092 000,00 грн. Кошти були перераховані на рахунок продавця в АКБ «Трансбанк», які в свою чергу від товариства з обмеженою відповідальністю «ТІТАНІК» надійшли на користь акціонерного банку «Енергобанк» по договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу. Тобто, надання коштів по договору фактично відбулося за рахунок коштів акціонерного банку «Енергобанк», що суперечить чинному законодавству України. Також апелянт зазначає, що на момент придбання цінних паперів їх реальна вартість дорівнювала нулю, проте відповідно до висновку судової оціночної експертизи № 2458/11-16 від 15.06.2011 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що була проведена за клопотанням позивача, за результатами торгівельних сесій ПФТС встановлено наявність котирувань:

-по інвестиційним сертифікатам ПВІФ «Агроінновація» НДВЗТ (код за ЄДРПОУ 32374739) станом на 01.12.2004 року - найкраща ціна купівлі складала 1024,00 грн., найкраща ціна продажу складала 1034,00 грн. Отже, ринкова вартість розрахована методом ринку капіталу станом на 01.04.2004 року складала 1032,00 грн.;

-по інвестиційним сертифікатам ПВІФ «Промтехінвест» НДВЗТ (код за ЄДРПОУ 32374739) станом на 01.12.2004 року - найкраща ціна купівлі складала 1003,00 грн., найкраща ціна продажу складала 1010,00 грн. Отже, ринкова вартість розрахована методом ринку капіталу станом на 01.04.2004 року складала 1006,50 грн.;

-по акціям ВАТ ЗНВКІФ «Плаза-Технолоджис» (код за ЄДРПОУ 33052705) станом на 01.12.2004 року - найкраща ціна купівлі складала 10,06 грн., найкраща ціна продажу складала 10,16 грн. Отже, ринкова вартість розрахована методом ринку капіталу станом на 01.04.2004 року складала 10,11 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження апелянта є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч.1 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений.

Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки є фіктивним і визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Фіктивний правочин вчиняється сторонами лише для виду без подальшого його виконання, при цьому сторони мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ суди мають врахувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо хоча б одна сторона намагалася досягнути правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним (недійсним).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували правомірність заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним договору про залучення коштів на умовах субординованого боргу б/н від 15.12.2004 року, як фіктивний, тобто такий, що не має на меті встановлення правових наслідків, з підстав зазначених в позовній заяві.

Отже, апелянтом не доведено підстав, з якими законодавець пов'язує визнання недійсним (фіктивним) правочину.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року у справі № 33/470, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року у справі № 33/470 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року у справі № 33/470 залишити без змін.

Матеріали справи № 33/470 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді